Козаки, сполохано ворогами, ще не спали, а сиділи купами коло вогнищ. Богун, почувши біля одного вогнища бандуру, найблизився туди. Козаки трохи розкрились й дали місце полковникові та його товаришам.
Твір з української мови на тему: "Земля не вибачає байдужості" Природа – це наш дім, у якому, як і у нашому помешканні, ми повинні зберігати чистоту. Кожна людина має усвідомлювати необхідність збереження природи. Це до нам потурбуватись про майбутнє нашої планети, знайти шляхи вирішення багатьох екологічних проблем. Природа – це спільне надбання усіх націй, тому її чистота залежить лише від кожного із нас. Лише ми самі можемо створити собі безпечне майбуття. Земля не прощає байдужості, вона відплачує за нашу недбалість різноманітними екологічними катастрофами, які негативно впливають на здоров’я кожної людини на планеті. Людська недобросовісність – найбільша проблема у взаємодії живих істот із природою. Єдина можливість відновити здоров’я нашої планети полягає у правильному духовному вихованні батьків своїх дітей, в справді сумлінному ставленні до власних потреб, усвідомленні загальнолюдських проблем кожною особистістю. Земля горда, тому зневажливого ставлення до себе не прощає. Не любить байдужих. Але я вірю, що відродиться у людських душах правильне ставлення до природи і кожен із нас стане цінувати те, що має наша планета. Адже чимало у нас ще людей, які люблять землю і вміють на ній працювати
Ліна Костенко… Ніжна й водночас сильна, принципова жінка з чоловічим характером, сталими принципами та поглядами на життя, яскрава й самобутня представниця незабутньої когорти «шістдесятників», лауреат Шевченківської премії (1987 р.). Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 р. в м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів, 1936 року родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила школу на Куренівці та ще школяркою очала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малиша
Объяснение:
Твір з української мови на тему: "Земля не вибачає байдужості" Природа – це наш дім, у якому, як і у нашому помешканні, ми повинні зберігати чистоту. Кожна людина має усвідомлювати необхідність збереження природи. Це до нам потурбуватись про майбутнє нашої планети, знайти шляхи вирішення багатьох екологічних проблем. Природа – це спільне надбання усіх націй, тому її чистота залежить лише від кожного із нас. Лише ми самі можемо створити собі безпечне майбуття. Земля не прощає байдужості, вона відплачує за нашу недбалість різноманітними екологічними катастрофами, які негативно впливають на здоров’я кожної людини на планеті. Людська недобросовісність – найбільша проблема у взаємодії живих істот із природою. Єдина можливість відновити здоров’я нашої планети полягає у правильному духовному вихованні батьків своїх дітей, в справді сумлінному ставленні до власних потреб, усвідомленні загальнолюдських проблем кожною особистістю. Земля горда, тому зневажливого ставлення до себе не прощає. Не любить байдужих. Але я вірю, що відродиться у людських душах правильне ставлення до природи і кожен із нас стане цінувати те, що має наша планета. Адже чимало у нас ще людей, які люблять землю і вміють на ній працювати
Ліна Костенко… Ніжна й водночас сильна, принципова жінка з чоловічим характером, сталими принципами та поглядами на життя, яскрава й самобутня представниця незабутньої когорти «шістдесятників», лауреат Шевченківської премії (1987 р.). Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 р. в м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів, 1936 року родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила школу на Куренівці та ще школяркою очала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малиша