Короткий переказ твору. У центрі міста Хмельницького, у невеличкому сквері, де низько нахилили до землі свої віти плакучі верби, стоїть пам'ятник, який привертає увагу всіх перехожих. На невеликому підвищенні з хрестом у правиці застиг у скорботній ході Ангел Скорботи. Здається, він ніби з небес ступає до нас, щоб нагадати всім живущим прості заповіді господні: не убий, возлюби ближнього, як самого себе, шануй батька і матір своїх. На пам'ятнику – скромний, але багатомовний напис: “Мешканці міста – жертвам репресій”. Народні художники України – батько і син – Микола і Богдан Мазури та архітектор В.Козубенко створили пам'ятник-символ, який увіковічнив пам'ять про жертви насилля, об'єднав і примирив людей різних поколінь і національностей, різних політичних поглядів.
Цей пам'ятник має нагадувати нам, живущим, та всім грядущим поколінням про трагічні долі мільйонів людей – жертв тоталітарного режиму. Майже 13 тисяч незаконно убієнних жителів нашої області, 60 тисяч насильно вивезених у 30-50-х роках. Серед загиблих були робітники, селяни, військові, керівники підприємств і установ. Під жахливі жорна репресій потрапляли українці, росіяни, поляки, євреї… Це були численні жертви “колективізації”, “розкуркулення”, “шпигуни та диверсанти”, вигадані “вороги народу”.
У 1966 році у підвалах бувшого НКВС під час будівництва нового універмагу було виявлено останки розстріляних в'язнів. Лише на початку 90-х років у сквері, поряд із місцем тих кривавих злочинів, було поставлено гранітну плиту “Пам'ятний знак жертвам сталінських репресій”, а 24 серпня 1998 року, у сьому річницю незалежності України тут було відкрито Меморіал пам'яті жертв політичних репресій, в центрі якого – Ангел Скорботи.
За цей високохудожній витвір мистецтва, а також за пам'ятник С.Параджанову, що встановлений на території кіностудії ім. О.Довженка, Богдану Мазуру було присуджено Національну премію України ім. Тараса Шевченка.
Щороку тут, біля Ангела Скорботи, у дні вшанування жертв репресій та голодомору, збираються тисячі подолян, приносять квіти, ставлять поминальні свічі – щоб не забути немилосердно важкої нашої історії, щоб пам'ятати всіх убієнних, життя яких стало символом незнищенності людського духу. Людно тут і в буденні дні. У затишному сквері біля Ангела відпочивають літні люди, збирається молодь. Здається, легка витончена постать Ангела несе нам мир і спокій, дає надію на краще майбутнє, охороняє наше місто і його долю.
містичний замок
чарівне закарпаття милує неповторними крає, багатством кольорів та незабутніми панорамами всіх тих, хто приїжджає в гості та живе тут. одним із найвидатніших місць області є справжній замок паланок, який захоплює нас своїм силуетом при сході раннього сонечка.
дивна назва цієї історичної пам'ятки походить від маленького містечка, полями та ровом з водою, що знаходиться біля підняжжя 68-метрової гори, на якій він і розташований. говорять, що перша споруда, яка згодом перетворилася у сучасний замок, була збудована білими хорватами в x ст., які проживали тут. першим володарем міцної фортеці став князь федір корятович, який перетворив її у свою резиденцію. він же викопав величезний колодязь, з якого, за легендою, кожну ніч виє чорт. навколо споруди ростуть зелені дерева. вони, наче піднімають догори весь могутній замок, вершини якого доторкаються до блакитного неба.
споруда має три захисні фортеці, під якими розташовані підвали. замок глибоким ровом, через який можна пройти по дерев'яному мосту. передня частина непримітна, з трьома невеличкими вікнами та загадковим порталом, за яким ти опиняєшся в іншому вимірі простору та часу, адже містична атмосфера палацу не залишить байдужим нікого. багато людей приходять побувати там, подивитись на мукачеве з висоти.
сучасний стан цієї історичної пам'ятки плачевний, хоча деякі частини відреставровані. я надіюся, що знайдуться люди, які зможуть зберегти її і для інших поколінь, адже без минулого нема майбутнього.
мукачівський замок - один з небагатьох, який поєднав у собі декілька стилів середньовіччя. я горджуся тим, що завдяки паланку про наше закарпаття говорять навіть за кордом. тому цінуймо та зберігаймо його!