Контрольний вибірковий перказ тексту наукового стилю Похід князя Ігоря
Протягом ХІІ ст. в Київській Русі виникло від 10 до 15 удільних князівств. Саме тоді Київ з прилеглими територіями почали називати «Руською землею». Він був великою принадою, бо той, хто завоює Київ, міг називатися правителем «матері міст руських». Чвари між князями за Київ не вщухали. Історики підрахували, що протягом ста років — між 1146 та 1246 — 24 князі 47 разів приходили в Києві до влади. 35 таких князювань тривали менше року кожне. 1169 року на Київ напав володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський. Місто було по-дикунському пограбоване. Саме тоді, як сказано в літописі, князь вивіз з Києва (а вірніше, з Вишгорода, що був резиденцією київських князів) ікону Богородиці. Після того, як цю ікону було виставлено в Успенському храмі міста Володимира на Клязьмі, за нею закріпилася назва «Богоматір Володимирська».
Вивезену з Вишгорода ікону Андрій Боголюбський вважав найбільшою святинею тогочасної Русі, тобто іконою Пирогощею. Саме з перенесенням цієї ікони, що вважалася символом єдності Руської землі, було пов’язане перенесення столиці з Києва до Володимира на Клязьмі. Згодом, коли цю ікону перевезли до Московського Кремля, столицю в зв’язку з таким перенесенням перенесли до Москви. Як видно, іконі надавалося виняткового значення — вона була символом Руської державності.
Проте поема «Слово о полку Ігоревім» засвідчила: захопити справжню ікону Пирогощу Андрію Боголюбському не вдалося. Очевидно, князь вивіз з Вишгорода іншу ікону, оголосивши її Пирогощою. Адже повернувшись з половецького полону до Києва, князь Ігор саме до ікони Богородиці Пирогощі поспішає з молитвою. Таким чином, Пирогоща залишилась у Києві. Літописці ж навмисне, щоб виправдати, «узаконити» перенесення столиці з Києва до Володимира, оголосили ікону Пирогощою. Щодо походження й тлумачення назви «Пирогоща» існують різні пояснення. Найчастіше назва трактується як «баштова» («пиргос» грецького мовою означає «башта»). Відомо, що ікону морем було привезено з Візантії. Цілком можливо, що там вона зберігалась у башті монастиря. Врятувавшись втечею з половецького полону, князь Ігор приходить до Києва. Він йде молитись до ікони Пирогощої. Це молитва не про тимчасовий успіх чи власне життя. Це молитва за всю Україну-Русь, її єдність і незборимість.
Не шукай щастя за морем
У світі проживає безліч людей. Хтось, можливо, зараз знаходиться у звичайному простому будинку, а хтось у величезному палаці. Але кожен із нас, будь це бідний чи багач, шукає кращого: кращих умов, кращого майбутнього і сьогодення, кращого життя.
Зараз, у ХХІ столітті, люди , наче запрограмовані роботи. Всі, абсолютно всі, за своїм кращим життям виїжджають за кордон. Будь це Польша, Німеччина , Італія – не важливо. Але, якщо задуматися… Ми всі кудись поспішаємо, кудись незрозуміло швидко рухаємось. Ми, навіть , не задумуємось , що справжнє щастя не таїться десь далеко на іншій частині континенту , а воно ось – поруч! Воно знаходиться у дрібницях , у звичайних простих речах.
Те , як кожний ранок ми бачимо схід сонця – хіба не щастя? Те , як кожного дня бачимо посмішки рідних –це не щастя? Коли повертаєшся додому та знаєш , що тебе там чекають- це по-вашому не щастя?!
Можна безліч привести прикладів , коли за кращим не потрібно їхати на тисячі кілометрів від дому.
«Не шукай щастя за морем»- говорив Григорій Савович Сковорода. Дійсно, наше життя швидкоплинне і ми , навіть , не встигаємо замислюватися про щастя в дрібницях , у простих речах. Розумні слова цієї людини потрібно запам’ятати. Вони дійсно мудрі. Зміст є у кожному слові. Їх лише потрібно зрозуміти, відчути.
Мені по-справжньому прикро за тих людей , які бачать щастя лише у грошах. Подумайте! Адже за них неможливо купити здоров’я. За них неможливо повернути рідну нам людину. Неможливо створити сімейну атмосферу. Так , звісно , гроші у цьому можуть до але не бути головним чинником , на якому і тримається побудова справжнього щастя.
Є ще люди , які люблять подорожувати. Але вони поділяються на два типи : перші ті , хто подорожує лише , щоб знайти кращі умови для свого існування; другі це роблять для того , щоб здійснити свою мрію, відвідати щось нове та цікаве для себе, стати трішки щасливішими. Адже подорожі – це найкращі ліки від депресії та поганого настрою, але це не є те справжнє щастя , яке ми відшуковуємо все своє життя.
Погодьтеся , краще не потрібно шукати за морями, в іншому куточку світу. Воно завжди поруч , біля нас .Навіть , привітавшись з людиною , ви зробите її щасливішою. Свій гарний настрій вона передасть іншому , і , таким чином , завдяки одному вашому привітанню ви ощасливите відразу декількох людей. Хіба це також не є щастя?
Його можна побачити будь-де: краса природи, сяйво сонечка , запах свіжого повітря, спів пташок. Це те, чим ми насолоджуємось, а насолода – це і є щастя, це те краще , яке завжди навколо нас.
Отже, як з’ясувалось, щастя не потрібно шукати далеко-далеко. Воно поруч. Воно таїться всередині нас, всередині нашого серця.
Объяснение:
Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.
Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими, або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй по підтриманню миру.
Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.
Стаття 27.
Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.
Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.