Контрольний письмовий твір розповідного характеру про виконання улюбленої справи в художньому стилі 1. З-поміж усіх ваших улюблених справ виокремте одну - найкориснішу, найцікавішу, ту, якою вам хотілося б поділитися з читачем.

2. Розповідаючи про справу, зазначте:
чому саме ця справа є вашою улюбленою;

як довго ви нею займаєтесь;

чи багато часу присвячуєте їй;

чи залучаєте ви до вашої справи друзів, рідних тощо;

чи змогли б ви відмовитися від улюбленої справи.

3. Наведіть кілька цікавих епізодів, пов'язаних із вашою справою.

4. Використовуйте художні засоби(епітети, метафори,порівняння

Кожна людина має потребу у спілкуванні. Потрібно комусь довірити свої секрети, спитати поради і знати, що в тебе в житті є людина, на яку ти зможеш покластися у будь-якій ситуації. Саме для цього і існують справжні друзі. У повсякденному житті нас оточують люди, з якими ми ходимо до кав’ярні, відпочиваємо на пікніках, спілкуємось, розважаємось. Це є приятелі, а не друзі. Бо як тільки вам стане не до веселощів, прийде біда або хвороба, поряд с вами не буде жодного з тих приятелів. Недарма ж є прислів’я: ” Друг познається в біді.” Тільки в біді з нами поряд залишаться справжні друзі,- ті, хто до пережити найважчий період у нашому житі. Справжня дружба потребує самопожертви. Необхідно інтереси друга ставити поряд зі своїми, вміти від чогось відмовитись заради іншого. І дати другу те, чого ти чекаєш від нього. Всі ми прагнемо стати кращими, чомусь навчитися в житті, і в цьому нам теж до дружба. Вона виступає в нашому житті в якості психотерапевта. Довірити потаємні мрії, отримати співчуття, – для цього теж потрібні друзі. Одразу зрозуміти дуже складно, хто є дійсно справжнім другом. Для цього має пройти деякий час, потрібно пережити якісь життєві ситуації. Дружба допомагає нам пережити самотність, яку іноді ми всі відчуваємо. Бо в кожного в житті буває мить, коли вас не розуміє сім’я, коли весь світ налаштований проти, і лише друг буде поряд, і лише він зрозуміє, підтримає, дасть пораду і до Для мене мої друзі- це найдорожчі після батьків люди. З ними я проводжу багато часу, шукаю відповідь на деякі питання, прводжу весело вільний час. Я дуже ціную нашу дружбу, намагаюсь не сваритися та завжди прийду на до якщо це знадобиться. Щоб мати вірного друга, потрібно і самому стати таким. Бо якщо ти хитритимеш, обманюватимеш, будеш зверхньо ставитися до оточуючих, не звертатимеш уваги на чужі проблеми, не будеш приділяти достатьньо уваги близьким, то і до тебе будуть відноситися відповідно. А якщо ти уважний, співчутливий, не байдужий до бід та радощів своїх близьких, то буде і у тебе справжня дружба, яку потрібно цінувати, берегти.

Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, 

як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. 

Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.