контрольний докладний письмовий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'ятки исторії та культури в публіцистичному стилі "Качанівська садиба"​

Одного разу почали сперечатися Комп'ютерна мишка і Монітор. 
- Чому це ти керуєш тим, що відображається на мені? - сказав Монітор.
- Тому що ти надто великий, щоб керувати і дуже незручний в використанні - відповіла Мишка.
- То це я незручний?! Та якби не я, то людина не бачила б, що вона робить. І ти б тут нічим не до
- Я не до б?! Та я обов'язково би щось вигадала б, а от ти - безпомічний без мене. Бо ж, доки людина не натисне на кнопку, яка розташована на мені, то не зможе виконати велику кількість різноманітних функцій.
- Ой-ой-ой! Та ти так говориш, наче ти якась цариця. 
І тут в суперечку вмішався Системний Блок.
- Гей, чого ви тут сперечаєтесь? Хіба більше немає чого робити?! Досить сперечатися і сваритися, ви обоє потрібні людині, аби вона повноцінно працювала за комп'ютером і обоє однаково важливі.
- Правду кажеш! - підтвердила Клавіатура.
- Ех! Пробач мені, Мишко! Я поводив себе, як справжній дурень...  -  сказав Монітор.
- І ти мені пробач, Моніторе! Я теж себе поводила по-дурному. Давай миритися і більше ніколи не сваритися? - відповіла Мишка.
- Давай!
Мишка і Монітор помирились і більше ніколи не сварились і не сперечались.
От і казочці кінець, а хто слухав - молодець!

Сподіваюсь, що до

В 21 веке, люди стали слишком циничны и недоверчивы, из-за этого мы стали менее доверять людям. Так же это повлияло на наше воспитание.
Когда 50 лет назад наши бабушки и дедушки могли без преград принять в дом незнакомца, накормить его и уложить спать, то сейчас за это молодежь берет деньги, создавая так званный бизнес. Хотя по натуре украинцы гостеприимный народ, но вся это грязь, что творится сейчас, хорошо затронула нашу психику.
Так что будьте добрее к окружающим вас людям, и они к вам потянутся с отдачей.
И так дальше, в таком духе