Контрольна робота з української мови

Здається, ще вчора все було по-літньому зеленим і яскравим, і тільки деякі прикмети нагадували, що скоро все зміниться. Та зміна вийшла несподіваною, і відверто осінні краєвиди з’явилися раптово, там де на них і не очікували. Ллють дощі , люди вкутуються тепліше, рятуючись від холодів, вся рослинність готується до довгої і суворої зими . Але несподівано прояснюється небо, сонечко знову світить і зігріває землю. Все місто охоплює грайливий настрій. 
Проводити бабине літо на природі дуже приємно. Навкруги гарно: листя помалу вже жовтіє або червоніє, а погода хороша, тиха. Я люблю в цей час гуляти сонячним лісом. Бабине літо – початок осені, поки ще теплої та ласкавої.

Потім ми позвали собаку, щоб вона повернулася в намет, котрий ми змайстрували. Собака через деявий час неохоче повернувся та добре вмостившись та положив морду на лапи міцно заснув. 
Ми домовились, що будемо по черзі вартувати біля собаки, щоб він не пішов у воду, та не намочив рану. Я думав про те, що коли ми будемо повертатися додому, доведется собаку забрати з собою. Вночі, коли ми пішли спати в свій намет,  чули як собака стонав уві сні.  
Прокинувшись вранці, ми відразу побігли до собаки. Прибігши, ми побачили що собаки не було.
- Забрали! - сказав мій друг.
І ми з понурим настроем почвалали збирати свої речі, щоб повернутися додому.
Коли вже залишилося скласти останній рюкзак, ми почули хруст очерета. Через хвилину до нас підійшла вчорашня знайома дівчина, а поряд з нею був і пес. Вона довго дивилася на нас і все ні як не намагалася щось сказати. Мабудь соромилась. А потім тихо подякувала і опустивши очі пішла геть. Собака пішов за нею.
- Вірність! - ще раз сказав вже я.