КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ТЕМИ овіть відповідність між розділами науки про мови і предметом їх вивчення
1. Синтаксис А розділові знаки
2.Морфол„ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ”
(частина І)
Устаногія Б будова речення та словосполучення
3. Пунктуація В правильне написання слів
4. Орфографія Г значення слів
Д частини мови

Установити відповідність між дієсловами та їх формами
1 інфінітив А намальований
2 особова форма Б малювати
3 Дієприкметник В намальовано
4 дієприслівник Г малюватимемо
5 безособова форма Д малюючи

Позначити рядок, у якому всі дієслова є інфінітивами.
А Охопити, побачити, ішов.
Б Говорити, спати, сміятися.
В Сидіти, наїжачитися, діждалися.
Г Малювала, стежити, махати.
Дієслова доконаного виду подано у рядку:
а) озброюють, відлітати, соромляться;
б) визбирують, доручила, поспішила;
в) виявили, рушили, скажу;
г) селитися, зіграти, розміняти.

Дієслова недоконаного виду подано у рядку:
а) озброюють, відлітати, соромляться;
б) визбирують, доручила, поспішила;
в) виявили, рушили, скажу;
г) селитися, зіграти, розміняти.

Синтаксичну роль будь-якого члена речення виконує
А неозначена форма дієслова
Б дієвідмінюване дієслово
В дієприкметник
Г дієприслівник
Яку синтаксичну роль виконує інфінітив у реченні Зосталась тільки одна надія: надія вернутись ще раз на Вкраїну (Леся Українка): а) означення;
б) присудок;
в) додаток;
г) обставина.
ЧАСТЬ 2

Яку синтаксичну роль виконує інфінітив у реченні Я навмисне прийшов до вас зарані попередити (С.Васильченко):
а) означення;
б) присудок;
в) додаток;
г) обставина.

Установіть відповідність між інфінітивом та його синтаксичною роллю.
1. Кайдаш наказав синам гребти сіно . А Підмет
2. Творити –призначення кожного. Б Присудок
3. Учитель почав розповідати. В Додаток
4. Бажання малювати охопило Шевченка Г Означення
Д Обставина
До незмінних дієслівних форм належать всі, ОКРІМ
А неозначена форма дієслова
Б дієслівна форма на -но, -то
В дієприкметник
Г дієприслівник
Укажіть речення з дієсловом теперішнього часу другої особи множини:
А) Ще почуєте про нього не раз.
Б) Відчуваєте пахощі лугових трав?
В) Прополете моркву, потім поллєте квіти.
Г) Будете читати вголос.
Увідповідніть дієслова з їхніми видо-часовими формами.
1 доконаний вид, майбутній час А перерахував
2 недоконаний вид, майбутній час Б досліджую
3 доконаний вид, минулий час В хвилювався
4 недоконаний вид, минулий час Г малюватимемо
Д дочитаю

Завдання з кількома відповідями
13. Дієсловами доконаного виду є всі слова рядка :
а) зберігати, ходити, гарантувати;
б) гукнути, набрати, почути;
в) підійти, перевірити, прочитати ;
г) сипати, славити, жовтіти;
д) постояти, створити, спіткнутися.
ЧАСТЬ 3

14. Дієсловами недоконаного виду є всі слова рядка :
а) зберігати, ходити, гарантувати;
б) вигукувати, набирати, чути;
в) підійти, перевірити, прочитати ;
г) сипати, славити, жовтіти;
д) стояти, творити, спіткнутися.
15. Поставте дієслова в потрібній формі. Визначте вид і особу і час дієслів
Події в повісті «Захар Беркут» (відбуватися) 1241 року. Тугар Вовк (прибути) з дочкою Мирославою на Тухольщину в Карпати, де князь (подарувати) йому землі. Тугар Вовк (вважати) себе вищим за громаду, і (хотіти) нав’язати нові порядки. Боярин (мріяти) (брати) всю владу у свої руки. Але тухольці (звикнути) (жити) незалежно й (прогнати) його. Тугар Вовк (залишити) загін воїнів (охороняти) свій дім, а сам (поїхати) з Мирославою до монголів. Захар Беркут – знахар, ватажок тухольської громади, (шанувати) традиції й богів, (служити) інтересам народу, (закликатиЇ до єдності та згуртованості в боротьбі з ворогом.

н. Ольга Юліанівна Кобилянська

р. Ольги Юліанівни Кобилянської

д. Ользі Юліанівні Кобилянській

з. Ольгу Юліанівну Кобилянську

о. Ольгою Юліанівною Кобилянською

м. на Ользі Юліанівні Кобилянській

к. Ольго Юліанівно Кобилянська!

н. Іван Карпович Карпенко-Карий

р. Івана Карповича Карпенка-Карого

д. Івану Карповичу Карпенку-Карому

з. Івана Карповича Карпенка-Карого

о. Іваном Карповичем Карпенком-Карим

м. на Іванові Карповичі Карпенкові-Карому

к. Іване Карповичу Карпенку-Карий!

н. Микола Кіндратович Вороний

р. Миколи Кіндратовича Вороного

д. Миколі Кіндратовичу Вороному

з. Миколу Кіндратовича Вороного

о. Миколою Кіндратовичем Вороним

м. на Миколі Кіндратовичі Вороному

к. Миколо Кіндратовичу Вороний!

н. Василь Семенович Стус

р. Василя Семеновича Стуса

д. Василю Семеновичу Стусу

з. Василя Семеновича Стуса

о. Василем Семеновичем Стусом

м. на Василеві Семеновичі Стусові

к. Василю Семеновичу Стусе!

н. Григорій Савич Сковорода

р. Григорія Савича Сковороди

д. Григорію Савичу Сковороді

з. Григорія Савича Сковороду

о. Григорієм Савичем Сковородою

м. на Григорієві Савичі Сковороді

к. Григорію Савичу Сковородо!

н. Іван Якович Франко

р. Івана Яковича Франка

д. Івану Яковичу Франку

з. Івана Яковича Франка

о. Іваном Яковичем Франком

м. на Іванові Яковичі Франку

к. Іване Яковичу Франко!

Пригода на острові

Ми відпочивали на цьому острові третій день. Чекаючи то­вариша, який подався в село закупити продуктів, я оглядав усе довкола.

Згодом побачив, як від берега рушив човен. У ньому сиділо троє засмаглих парубійків.

Скупавшись і перевіривши снасті, я пішов через острівець на протилежний берег. Раптом почув дивний звук. Повернув­шись, побачив у розкуйовдженому гіллі куща собаку. Він ле­жав і здавався повністю безпорадним: лапи безвільно відкину­ті вбік, морда - на зів'ялому листі. Собака не поворухнувся, тільки повільно повів запаленим оком, що виражало біль і тугу. Очевидно, хворий чи поранений. Як же пес опинився на острові? Невже його привезли хлопці, які нещодавно приста­вали до острова на човні? Знайшовши неподалік бляшанку, я набрав води і спробував напоїти тварину. Собака намагався ковтнути рятівну вологу.

- Де ти взяв цього пса? - почувся голос товариша.

І в цю мить собака загарчав, ледве підвівся і встав на чоти­ри лапи. Я не міг повірити своїм очам: невже тварина, яка ледь переводила подих, звелась і навіть силкується захистити мене?

Я розповів про човен, що причалював до берега, яким, ма­буть, і підкинули пса.

Ми оглянули собаку. На боці суцільна рана, шерсть обліз­ла, шкіра подекуди відвисла. Не можна було без душевного болю дивитися на нещасну тварину.

Ми енергійно взялися його лікувати. Спершу промили рану водою, змиваючи налиплий пісок, потім обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом і перев'язали моєю сороч­кою.

Довірившись нам, собака стояв сумирно, лише іноді сіпав­ся від болю, щулив тремтячі вуха, мружив очі.

Я відчував, як у ці хвилини сповнююсь співчуттям, співпе­реживанням, - дарма що ми лікували тварину, а не людину.

Ми спорудили з листя курінь і сховали собаку від пекучого літнього сонця, пригадали цікаві мисливські пригоди, уявля­ли, як восени підемо з ним на полювання.

Раптом почулося хрипкувате пострілювання мотора. Зо­всім неподалік до берега пристав човен, який я одразу впі­знав. Із нього вийшла дівчина.

-        Альбатрос! - озвалася вона.

Собака, що досі непорушно сидів коло намету, моторно звівся і з хворобливою грацією пораненої тварини побіг назу­стріч. Дівчина опустилася навколішки і погладила пса поміж вухами.

-        Це ваш собака? - запитав я непривітно. - Що з ним ста­
лося?

Дівчина ніяково розповіла, що це собака товариша і що тварина мало не обварилася, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою... А на наш докір, що не допо­могли гончакові, пояснила, що ніхто не знав, як це зробити.

—      То ви привезли його здихати на острів? - різко перервав
дівчину мій товариш. - Курс лікування ще не закінчено, до
побачення.

Дівчина, гнівно глянувши на нас, круто розвернулася, пішла геть. Собака спробував кинутися навздогін, та товариш міцно тримав його за ремінь, заспокоюючи. Коли човен від­далився, товариш відпустив ремінь. Собака підбіг до води і тужливо заскімлив, дивлячись на протилежний берег Дніпра, де на узліссі біліли намети молодіжного табору.

—      Від нього відреклись, а він не здатен осягнути людської
жорстокості, відплачує за неї незрадливою любов'ю. Вірність! -
сумно сказав товариш.