Був теплий літній ранок, коли хлопці вирішили порибалити на березі Дніпра. Прокинулися вдосвіта. Сонце тільки-но піднімалося над горизонтом. День мав бути гарний. Швидко одягнулися, налаштували свої вудочки, сіли на велосипеди й поїхали до річки. Літній ранок дихав свіжістю, блищали трави росами.Вузенькою польовою стежкою дісталися вони до річки. Вирішили трішки поплавати перед рибалкою. Хлопці так захопилися, що й забули навіщо приїхали. Коли пірнали, наштовхнулися на щось металеве. Вирішили дістати, навіть не подумавши, що річ може бути небезпечною. То була граната часів Другої світової війни. Хлопці одразу ж зателефонували на гарячу лінію «102». До прибула вчасно. Відвівши переляканих хлопців на значну відстань від боєприпасу, військовослужбовці ВВ викликали саперів та знешкодили снаряд. Рятувальники провели з хлопцями бесіду та пояснили правила поводження з вибухонебезпечними предметами.Це стало їм уроком, який було засвоєно - тепер хлопці знали, як себе поводити в небезпечних ситуаціях.
Жили собі два півники.На вигляд гарні мужні півники.Але вони дуже хвальковиті.Один каже мене годують юідьше чим тебе!А другий а в мене багато курок є і більший хлів!Той каже нічого зате в мене гарна вдача я красивий різнобарвний а щей сильний!Нічогго собі який ти хвалько ну но я зайду до тебе в гості як гляну.Зайшов другий півенб до нього в курятник а в нього там нічогісінько нема десь дві курки єі одне яйце.Пішов перший півень до другого а внього теж нічого нема.Так і побились а ж піря летіто! І одне до одного казала чого говонриш неправду а?Ти хвалько і я хвалько ми обоє винні!
І одне до одного казала чого говонриш неправду а?Ти хвалько і я хвалько ми обоє винні!