Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
Що робить людину щасливою?
(І варіант)
Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
В двадцять хвилин до одинадцятої, п’ятнадцять (хвилин) на восьму
Г чверть по десятій ,сім двадцять
Д п’ятнадцять (хвилин) на восьму, рівно шістнадцята
15. Помилку допущено в правописі числівника
А на сороках чотирьох сторінках Б семисот двадцяти восьми кілометрів
В після двадцять шостого листопада Г одна друга центнера
Д двадцятидвохрічний юнак
16.Правильно утворено ступені порівняння прикметників у рядку
А щонайтемніший, ніжніший, якнайвеселіший, менш мудріший
Б синюватіший, якнайкращий, найбільш зручний, сильніший
В щонайглибший, самий вагомий, більш чуйний, дивніший
Г якнайбільший, найбільш хворий, найкругліший, більш вищий
Д менш чистий, кращий, найцікавіший, найкмітливіший
17.Форми ступенів порівняння можна утворити від усіх прикметників рядка
А левиний, мудрий, гарний, широкий Б повнуватий, злий, скромний, малий
В молодий, добрий, красивий, яскравий Г солодкий, синій, дощовий, далекий
Д буряковий, смачний, легкий, щирий
18.Помилку у творенні ступеня порівняння прикметника допущено в реченні
А Припущення мудреців цінніші за переконання невігласів.
Б З часів прапрадіда Гомера аж до сьогоднішнього дня немає кращого гримера, ніж добросовісна брехня.
В Найздібніша людина та, яка зуміє вчасно і точно визначити свої здібності.
Г Щоб не загинути під шаленим натиском насильства, добру треба встати на захист своїх прибічників, використовуючи не слабкішу зброю.
Д Людська солідарність – найдорогоцінніше надбання людства.
19. Усі прислівники пишуться через дефіс у рядку
А всього/на/всього, до/лиця, хтозна/як, по/перше
Б до/міри, куди/небудь, де/небудь, по/сусідськи
В ось/ось, тихо/тихо, по/заячи, пліч/о/пліч
Г будь/що/будь, віч/на/віч, сяк/так, по/троє
Д казна/де, казна/коли, аби/то, по/совісті
20.Усі прислівники пишуться окремо в рядку
А по/батьківськи, до/загину, до/запитання, до/краю
Б до/крихти, хоч/не/хоч, до/ладу, до/лиха
В до/смерті, до/снаги, до/сьогодні, коли/не/коли
Г за/кордоном, за/рахунок, з/болю, сам/на/сам
Д до/обіду, до/останку, до/побачення, куди/небудь
Объяснение: