КОНТРОЛЬ ПРЯМА І НЕПРЯМА МОВА. ЦИТАТА ЯК Б ПЕРЕДАЧІ ЧУЖОГО
ВАРІАНТ 2
Завдання 1-б мають по чотири варіанти відповідей, серед яких лише ОДНА правильна. Оберіть
правильну відповідь.
1. Виберіть варіант, який є закінченням визначення.
Точно переданий уривок будь-якого висловлювання чи письмового твору, що наводиться для
підтвердження або пояснення своїх думок називається...
А) прямою мовою; Б) непрямою мовою;
В) діалогом;
Г) цитатою.
2. Виберіть рядок, де є непряма мова (окремі розділові знаки пропущено).
A) Боже, яка краса! обізвалась, ні до кого не звертаючись, тіточка Олена (М. Олійник).
Б) Ми за дітьми йдемо до жінки, запитуємо Хто посадив цю тополю? Чи давно вона росте тут? (В.
Сухомлинський).
B) Не кидайте хлібом, він святий! — в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій
Рильський).
Г) Сахно запитав, як здоров'я Степаниди Петрівни, як живеться Семенові, чи не думають вони
заводити садок... (В. Собко).
. Виберіть рядок, у якому цитату записано неправильно.
4) «Кобзар», за словами Івана Франка, – це: ціла епоха в історії духовного розвитку українського
ароду.
TOTAL​

Перше розпорядження про виготовлення та встановлення пам’ятника Кобзарю було прийняте 9 березня 1993 року.      

Новий пам’ятник мав з'явитися в Рівному до 9 березня 1999 року - до сто вісімдесят п`ятої річниці від дня народження Тараса Шевченка.

Авторами пам'ятника рівненському Тарасові Шевченку стали скульптори Петро Подолець і Володимир Стасюк, а керував проектом львівський професор Е. Мисько.

Відкрили монумент 22 травня 1999 року, саме у цей день (у 1861 році) прах Шевченка перепоховали на Чернечій горі.

Ідея створення пам'ятника виношувалась давно. З ініціативи товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка було оголошено конкурс на кращий проект пам'ятника та проведено п'ять турів. У ньому взяли участь, як відомі скульптори, так і початківці: Василь Джабрайлов, Михайло Йориш, Олександр Данилов, Петро Подолець, Володимир Стасюк, Олександр Євтушенко, Володимир Пєтухов, Микола Сівак та ін.

Кращою була визнана модель і затверджений проект пам'ятника Т. Шевченку, авторами якого є скульптори П. Подолець, В. Стасюк та архітектор В. Ковальчук. Проект пам'ятника постійно вдосконалювався. Потрібно було створити монументальний об'ємно-просторовий синтез, який не лише органічно доповнював би центральну площу міста, але й зав'язував її в один цільовий ансамбль. До 1996 року було виконано модель пам'ятника, який затверджено художньою радою Львівської кераміко-скульптурної фабрики

Зважаючи на рекомендацію академіка Емануїла Миська, спорудити пам'ятник було вирішено на центральній площі міста - майдані Незалежності. Виконувався пам'ятник на кераміко-скульптурній фабриці Львівської спілки художників на кошти товариства "Просвіта", партії "Народний Рух". Пізніше до фінансування приєдналось близько ста громадських організацій, а чергова сесія обласної Ради ухвалила виділити на ці цілі 250 тис. грн. . Благоустроєм площі займалася мерія міста. На відлиття пам'ятника в бронзі було витрачено 5 тонн матеріалу. Всередині нього знаходиться особлива металева конструкція, яка скріплює весь монумент, втримує його окремі маси, робить всю споруду особливо міцною. Для постаменту використано граніт Токовського кар'єру (Дніпропетровщина), який має приємний темно-малиновий відтінок. Автори створили пам'ятник, наповнений особливим ідейним змістом: змістом національної самосвідомості, незалежності, звільнення, проповідником яких був Тарас Шевченко.

Великий Тарас зображений у русі: він іде, він немов звертається до поколінь з особливим зверненням, немов би веде мову-заклик про братерство, єдність, любов. І його мова є надзвичайно зрозумілою і привабливою, і вся його постать випромінює особливу енергію, яка притягує, яка змушує зупинитись, задуматись. . . Пам'ятник Тарасу Шевченку в місті Рівне створений на кращих традиціях вітчизняного мистецтва, що відповідає завданням і вимогам до монументальних пам'яток такого типу. Він став окрасою і своєрідним символом міста.

Людина є створінням природи, тому вони нерозривно пов"язані, вони складають єдине ціле. Але якщо природа може існувати (і існувала) без людини, то людина ні в якому сенсі не може існувати без природи. Людина завжди брала від природи те, що потрібно їй для існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв"язку з навколишнім середовищем. Вважаю, що нам треба насолоджуватися цією природною красою, поки ми ще маємо таку можливість.