Комбінована контрольна робота 1
1. Уважно прочитай текст.
Солов'ї України
Український народ дуже співучий. Давня легенда
розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пта-
шину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей.
Повідали старі люди, що колись давно ці гарні птахи
не жили на наших землях. Гніздилися удалеких краях
і не знали дороги в Україну. Але що були вони дуже співучі,
то літали по всьому світу і збирали шісні усіх народів для
індійського царя.
Залетів один соловейко і в Україну, сів спочити в яко-
мусь селі. Люди в той час були в полі, і село немов вимерло.
«Що то за люди тут живуть? — подумав соловей. — Ні тобі
пісні, ані музики не чути»,
Але зайшло сонечко і селяни почали повертатися додо-
му. То тут, то там чулися пісні — соловей зрадів. Та пісні
були сумними, бо тяжка праця за день забрала багато сил.
Тут соловей заспівав, щоб звеселити їх. Забули люди про
втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він
сам собі не повірив...
І ось із усіх земель злетілися до царського саду солов'ї,
співаючи йому принесені звідусіль пісні. Але цар сердився, бо
всі ці пісні вже давно були йому знайомі. Аж ось під вікнами
заспівав соловей з України - і цар втратив спокій. Таких пісень
він ще не чув і звелів тому солов'ю співати вдень та вночі.
Зачудовані солов'ї навесні гуртом полетіли в Україну, щоб
слухати наші пісні, перекладати їх пташиною мовою і нести
в далеку Індію. Саме у нас вони висиджують пташенят, щоб
від самого народження солов'ята чули найкращі пісні у світі.
​

Зимовий ранок

Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках.  Незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою. 

Я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.

 Ссавці мають дуже міцний зв'язок між матір'ю і дитинчатами. Однак ніжно ставитися до свого потомства можуть не тільки ссавці. Наприклад, самка нільського крокодила викопує в піску на березі ямку, відкладає в неї 30-70 яєць, вкриває їх зверху прілими рослинами і протягом трьох місяців стереже кладку, уважно пильнуючи її вдень і вночі. Від гнізда самка крокодила віддаляється тільки для того, щоб поживитися. Крокодильчики, що вже збираються вилупитися, починають видавати особливі скриплячі звуки. Мати, почувши ці звуки, розкопує гніздо і допомагає малюкам вибратися на поверхню. Потім вона обережно переносить новонароджених у воду. За один раз вона може перенести у своїй пащі до шести крокодильчиків. Протягом деякого часу самка продовжує про них піклуватися і залишає їх тільки тоді, коли вони вже можуть самі подбати про себе. Та все ж, незважаючи на опіку, дуже невелика кількість крокодильчиків досягає статевої зрілості, оскільки на молодняк полює багато хижих тварин. Цікаво, що великою жертовністю відзначаються й самки гігантських восьминогів. Відклавши на морському дні в середньому 50 000 яєць, вони стережуть своїх нащадків протягом шести місяців, створюючи їм постійний приплив води, багатшої на кисень. 

Дбайливі батьки 

   У багатьох видів вирощування потомства є суто чоловічим клопотом. Самка південноамериканської жаби ринодерми Дарвіна відкладає на землю 20-40 яєць, залишаючи їх на опіку самця, котрий зберігає їх у роті. Пуголовки, що вилупилися з яєць, живуть у роті самця доти, доки не досягнуть сантиметрової довжини, і доки в них не почнуть вкорочуватися хвости. Тоді батько випускає пуголовків у воду, де відбувається подальший розвиток дитинчат. 
   Самець колючки будує на дні гніздо з рослин і за до нього самку, щоб вона відклала там ікру. Потім самець запліднює ікринки і оберігає їх, створюючи за до плавників постійний приплив води. Він також дбає і про мальків, поки вони не подорослішають, і не розпливуться в різні боки. Інші мешканці водних просторів, самці морських коників, виконують роль батька ще більш зразково. У них на череві є особлива порожнина, до якої самка відкладає близько п'ятдесяти ікринок. 
   Самець їх запліднює і носить у сумці доти, доки з ікринок не вилупляться мальки. Зародки в сумці годуються спеціальною поживною рідиною. Новонароджені мальки морських коників залишають батьківську сумку і відразу ж відпливають у море.