Вчора був сильний вітер. Він був такий сильний, що матінка залишила мене сидіти у дома, бо боялася за мою безпеку. Його сила прогинала гілки дерев майже до самої землі. Мені було дуже страшно, але за друзями я сумував сильніше, тож вирішив ослухатися своєї мами та пішов з квартири, доки вона готувала мені сніданок на кухні.
Опинившись у під'їзді, мені стало ще страшніше, бо там не було світла. Усе було таким темним, що мені на хвильку здалося, що я вже давно не у під'їзді, а впав у якусь діру у земли глибиною у тисячі метрів, але чомусь, не зрозумів цього. Мій здоровий глузд підказував мені, що зробивши кілька кроків та відкривши ці двері, стане набагато світліше, та моя глубока дірка у землі перетвориться на той під'їзд, який був вчора, тиждень тому, 5 років тому... Але, у той момент, коли я вже дотягнувся до дверей, відкрилися двері вже моєї квартири. Усе стало світліше, тож я, майже без страху, обернувся до матері. Вона дивилася на мене дивним обличчям. Вона одночасно гнівалася на мене, тому що я ії ослухався, та майже стримувала сміх, тому що я намагався піти на вулицю у домашніх капцях та банному рушнику поверх мого оголеного тіла. Я швидко побіг обратно у квартиру, та чекав покарання, але матінка вирішила, що своєю бурхливою фантазією я сам себе покарав, тож відправила мене не у куток, а на кухню, їсти сніданок.
1) Пухнасті кошенята несміливо викочувалися зі стололи, й, переконавшись, що небезпеки поруч нема, починали брюкатись
2) Але хіба ми люди, пройшовши сто доріг, завершивши тисячу справ не прагнемо до лисого порогу, до калини, що росте на розі хати?
3) Пославши крила на велику спеку, стоїть над степом сірий журавель
4) Похибки друзів за винятком зради, ми повинні терпіти або виправляти
5) Там за горами,вже давно день, а тут на дні міжгір'я, ще ніч
6) Годі вже панам сидіти, згорнувши руки
7) На Лівобережжі, замість верб і чагарників, видно погорблені смуги темені. 8) Я ненавиджу тих, хто не сіявши, жнуть, що садів не садивши, плоди об'їдають 9) Із вирію летять, курличучи ключі
Объяснение:
Вчора був сильний вітер. Він був такий сильний, що матінка залишила мене сидіти у дома, бо боялася за мою безпеку. Його сила прогинала гілки дерев майже до самої землі. Мені було дуже страшно, але за друзями я сумував сильніше, тож вирішив ослухатися своєї мами та пішов з квартири, доки вона готувала мені сніданок на кухні.
Опинившись у під'їзді, мені стало ще страшніше, бо там не було світла. Усе було таким темним, що мені на хвильку здалося, що я вже давно не у під'їзді, а впав у якусь діру у земли глибиною у тисячі метрів, але чомусь, не зрозумів цього. Мій здоровий глузд підказував мені, що зробивши кілька кроків та відкривши ці двері, стане набагато світліше, та моя глубока дірка у землі перетвориться на той під'їзд, який був вчора, тиждень тому, 5 років тому... Але, у той момент, коли я вже дотягнувся до дверей, відкрилися двері вже моєї квартири. Усе стало світліше, тож я, майже без страху, обернувся до матері. Вона дивилася на мене дивним обличчям. Вона одночасно гнівалася на мене, тому що я ії ослухався, та майже стримувала сміх, тому що я намагався піти на вулицю у домашніх капцях та банному рушнику поверх мого оголеного тіла. Я швидко побіг обратно у квартиру, та чекав покарання, але матінка вирішила, що своєю бурхливою фантазією я сам себе покарав, тож відправила мене не у куток, а на кухню, їсти сніданок.
1) Пухнасті кошенята несміливо викочувалися зі стололи, й, переконавшись, що небезпеки поруч нема, починали брюкатись
2) Але хіба ми люди, пройшовши сто доріг, завершивши тисячу справ не прагнемо до лисого порогу, до калини, що росте на розі хати?
3) Пославши крила на велику спеку, стоїть над степом сірий журавель
4) Похибки друзів за винятком зради, ми повинні терпіти або виправляти
5) Там за горами,вже давно день, а тут на дні міжгір'я, ще ніч
6) Годі вже панам сидіти, згорнувши руки
7) На Лівобережжі, замість верб і чагарників, видно погорблені смуги темені. 8) Я ненавиджу тих, хто не сіявши, жнуть, що садів не садивши, плоди об'їдають 9) Із вирію летять, курличучи ключі