Картка 5 Прочитайте речення й виконайте завдання до них. Інша справа, якою буде ця держава та чи знайдуться в ній Світличні готові писати анафори й працювати на збагачення нашональної культури навіть у колоніях суворого режиму, щоб вдячні вашадки заміняли ші тексти на актуальніші - про вовчицю чи «любви точка нет».

Освіта - це не завжди тільки те, шо легко, цікаво і доступно, тож не слід зводити ії до намагань усе спростити і примітивізувати.

Людей, які читали Шопенгауера чи можуть провести паралелі між творами Лесі Українки та маніхейськими культами, Данте, Шпенглером і постколоніальними теоріями, навряд чи вдасться звабити передвиборчими обіцянками про захмарні зарплати вже завтра й вирішення всіх проблем одним кліком у смартфоні

Такий іб мислення неминуче приведе нас до давно знайомих образів Булгаківського Шарикова й кухарки, яка легко покерус державою в разі потреби й не буде «паритися» через відсутність освіти.

У суспільствах, де не дискутують про те, чи потрібна комусь література, а замість цього шанують її і читають, подаючи приклад такої поведінки своїм дітям, значно рідше до влади приходять популісти.

Наталка Сняданко

1. Зміст первісного тексту буде відновлено, якщо речення розташувати в послідовності, запропонованій у рядку

2. Пунктуаційну помилку допущено в реченні, позначеному

3. Відокремленою обставиною ускладнено частину речення, позначеного

4. Орфографічну помилку допущено в слові, виділеному в реченні, нозначеному

5. Правила милозвучності (чергування і/й/та) порушено в реченні, позначеному

​

Не давно я прочитав комедію Тараса Григоровича Шевченка “Сон” “У всякого своя доля”. У цому творі я хочу поділитися з вами о моїх враження отриманих після прочитання цієї комедії.
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.

У першій частині повісті «Широкий шлях» показані дитинство та юність Тараса Григоровича Шевченка. З раннього дитинства, залишившись сиротою, Тарас приймає мудрі життєві рішення. Не в змозі перебороти в собі потяг до знань й залишившись без коштів, Тарас приймає рішення йти вчитися до школи. У цій школі він і вчиться, і працює сторожем. Цей період був дуже тяжким для хлопця. Йому довелося терпіти бійки від учителя-дяка, за його примусом жебракувати й красти собі на життя в селян. По селу пішла недобра слава про Тараса. Але нічого не змогло примусити хлопця зійти з наміченого шляху. Можна лише дивуватися стійкості духу маленького хлопчика, який не мав ніякої підтримки — ані моральної, ані матеріальної.Жага нових знань змусила Шевченка звернутися до художників у надії навчитися цьому мистецтву. Але й тут чекали на Тараса великі невдачі й розчарування. Серйозно його ніхто не сприймав, лише використовували Тараса у своєму господарстві. І коли нарешті він зустрів художника, який зумів розгледіти його талант, знов на його життєвому шляху трапилися випробування. Треба було отримати дозвіл від пана на навчання в художника. І Тарасу було відмовлено. У цей момент він навіть хотів накласти на себе руки, але сильний характер знов переміг. Жага до життя, до знань отримали верх у цій боротьбі.