Ио Патріотизм — це дуже глибоке і раціональне поняття. Якщо ми хоче-
мо, щоб наша країна мала патріотичний дух, треба, щоб у кожного був
привід для гордості.
Звичайно, ми багато чим можемо пишатися. Наприклад, прекрас-
ною архітектурою багатьох українських міст. Але це нам дано у спадок.
Важливо, щоби свій привід для гордості створив кожен із нас, це справа
індивідуальна.
Я завжди наводжу власний приклад. Коли ми почали займатися
музикою, якісної української рок-музики не було. Звучання рокових
пісень українською здавалося не таким гарним, як виконання тією ж
англійською, рок-пісні українською видавалися чимось штучним. Але
в нашого гурту була амбіція: якщо є така нація, є така країна, то чому
не можна цього зробити? І ми крок за кроком до цього йшли, і ми це
зробили! Це стало предметом гордості не тільки для мене чи моїх колег,
ай для великої кількості українців! Це мій особистий, персональний
приклад того, як самому можна створювати привід для гордості.
Ми повинні зрозуміти, що ця земля є наша не лише тому, що ми тут
народилися, а й тому, що ми створили щось для неї самі.
Треба потихеньку, помаленьку робити свою справу. Як у Біблії
написано: «З ранку до вечора працюй». Усе! Хто, як не ти?
Саме таким чином можна побудувати новий, справжній патріотизм
української нації. Тему и головну думку
1. Кольчатые черви произошли от древних:
1)Простейших 2)Кишечнополостных 3) свободноживущих плоских червей
2. В отличие от круглых червей у кольчатых червей появилась:
1)Пищеварительная система 2)Выделительная система 3)Кровеносная система
3.Для пищеварительной системы дождевых червей характерно:
1)есть рог с роговыми челюстями 2)есть глотка, пищевод, зоб и желудок
3) В кишечник открываются протоки печени
4.Для половой системы и размножения дождевых червей характерно:
1)Дождевые черви гермафродиты
2) раздельнополые
3)Оплодотворение внутреннее
5.На каждом сегменте тела малощетинковых кольчатых червей находится:
1) 1 пара щетинок
2)3 пары щетинок
3)4 пары щетинок
Примечание: правильные ответы подчеркнуты
Объяснение:
Усі ми ще з дитинства знаємо, що добро завжди перемагає зло. Проте в казках і мультфільмах, на яких виховується кожне нове покоління, перемога добра пов’язана з певним насильством (злого персонажа б’ють або знищують), тому й не дивно, коли діти вирішують конфлікт силою. Однак, на мою думку, добро має здобувати перемогу справедливістю, мудрістю та гуманністю, адже коли добро показує кулаки, то воно перестає бути добром. Сьогодні, на жаль, багато хто переконаний, що добро повинне бути з кулаками. Особливо цим спекулюють люди, наділені владою. Вони розпалюють воєнні конфлікти, прикриваючись ідеєю добра, утручаються в справи інших країн. Так уже багато років триває конфлікт на Близькому Сході, зокрема й у країні, де народився Ісус, який власним життям і смертю довів, як треба любити ближнього. Це лише вкотре доводить, що боротьба добра і зла триває. Любити ворогів своїх і відповідати добром на зло, звичайно, важко, але можливо. Приклади з літератури теж доводять, що добро здатне подолати лихий світ. Яскравою ілюстрацією цього може бути повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Марічка пригощає Іванка цукеркою, незважаючи на конфлікт між ними та дуже напружені стосунки між родинами дітей. Після цього хлопчик задумався, вибачився за скоєне, і, зрештою, між ними зав’язалася дружба, а згодом і любов. Отже, добро має виграти вічний поєдинок із злом мирним шляхом і переконанням, аби нарешті дійти згоди та змінити цей світ на краще. Якщо ж відповідати злом на зло, то це буде поштовхом до людської трагедії.