I. Прочитайте текст. Виконайте завдання. 1. Попереду, за річкою, танули ліси, що тяглися звідси і вгору, понад Ворсклою, і вниз, до Дніпра
2. Зав’юнився під ногами розсипчастий пісок берега. Річки, схованої в берегах, ще не видно було, але вона вже відчувалася по свіжості й прохолоді, якою потягло від неї.
3. Ліс, наблизившись, перетворився з синього в зелений.
4. Його соковиті хащі по той бік річки, прокидаючись, повнилися пташиним тисячоголосним гомоном, особливо солов’їними трелями.
5. Зелений світ, умитий росами, лящав, висвистував, видзвонював, лунко переливався щедрою розмаїтістю акордів, ладів і тонів.
6. Птаство, радіючи весні,творило музику краси дивовижної, солов’ї аж заходились, зозулі кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.
7. Схід все ясніше розцвітався рожевим, світла більшало, невтомна пташина музика, напливаючи із зелених глибин мовби привертала веснянку.

А. Позначте речення з відокремленими означеннями, вираженими відокремленим зворотом.
Б. Позначте речення з відокремленими обставинами, вираженими одиничними прислівниками.
В. Позначте речення з відокремленим додатком.
Г. Позначте речення з уточнюючими членами речення.
Д. Перепишіть останнє речення, визначте граматичні основи.

Відповідь Г, тому що ононімічні слова це слова які пишуться одинаково, але мають різне значення. Тобто ононімічні корені- це одинакові корені, тобто корені які пишуться одинаково, але кожне слово у якому є ононімічний корінь має різне значення і слова не повинні бути спільнокореневими або бути формами одного слова Перевіримо: У відповіді а) корені взагалі не однакові, значить вона не підходить; у відповіді б) корені однакові, але коса і косити це спільнокореневі слова, тому відповідь не підходить; у відповіді В) корені одинакові, але всі слова в цьому рядку є спільнокореневими, тому ця відповідь також не підходить; а от у відповіді Г) корені однакові, та всі слова врядування не мають ніякого значення одне до одного, тобто вони не спільнокореневі чи не є формами одного слова. Отже, правильна відповідь Г

В історію живопису Ісаак Ілліч Льовітан увійшов перш за все як пейзажист. Льовітан - творець так званого «пейзажу настрою». Художник умів дуже тонко передати різноманітність стану природи, дати відчути всю красу навколишнього світу.На картині «Золота осінь» ми бачимо березовий гай в мідно-золотому осінньому убранні. У глибині лугу втрачається річка, на лівому березі якої стоять стрункі біло-жовті берізки і дві осики з вже майже опалим листям. Вдалині видно червонуваті вітки чагарника. Земля укрита жовтіючою травою. А на лравюм бережу річки - ряд ще зелених верб, які ніби чинять опір осінньому в’яненню. Річкова гладінь здається нерухомою і холодною. На і» і верхні води відбивається: світле небо з білими хмарами. Осінній день, зображенний художником, повний світла. У картині переважають життєрадісні світлі стіни. Майже на лінії горизонту помітні контури далеких будов, лісу, полів, що її шсівають озиминою.Пейзаж «Золота осінь» зображає иайліричнішу з пір року. «Смутна пора і чарівність. Приємна мені твоя: прощальна краса», - так сказав про золоту і тінь Олександр Сергійович Пушкін. Напевно, саме ці терміни повторював про себе Ісаак Льовітан, пра.цюючи над своїми знаменитими пейзажами. Художник іноумів осінь перш за все як свято фарб, як прощання з літом. Пейзаж цей не шівіває сумних думок лро майбутня) довгу зиму. Адже в природі все однаково  удово, і кожна з пір року має свою неповторну красу. Дивлячись на картину «Золота осінь», глядач мимоволі проникається глибоим відчуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини висоти насолоди прекрасним.