Хочу я, щоб на чолі народу світився знак і від мого життя. 2. У душі зберігаю навіки години, коли я уперше побачив свій край (М. Нагнибіда). 3. Лиш той не знає смерті, хто творить сам життя (В. Сосюра). 4. Родоводу свого не скажу до дрібниці, бо селянський мій рід родоводу не вів. 5. Дивовижна сила живе у звуках пісні, що створив український народ. 6. Не забудь, що тільки рідне слово народжується у серці. 7.Коли крізь розпач випнуться надії і загудуть на вітрі степовім, я тоді твоїм ім’ям радію і сумую іменем твоїм . Вкажіть головну і підрядну частини мови?

“Джури козака Швайки” головні герої :

Пилип Швайка ,Василь Байлемів ,Мацик ,Левко Заярний, Володко Кривопичко, Лесь Одуд, Тиміш Перепічка ,Штефан Вирвизуб ,Демко Дурна Сила, дід Кібчик;

1

Избавься от ограничений

ПОПРОБУЙ ЗНАНИЯ ПЛЮС СЕГОДНЯ

mariaiv

18.11.2014

Українська література

10 - 11 классы

+5 б.

ответ дан

Короткий переказ твору ''Джура козака Швайки''

1

СМОТРЕТЬ ОТВЕТ

Войди чтобы добавить комментарий

ответ, проверенный экспертом

4,3/5

584

oldscholar

хорошист

2.7 тыс. ответов

256.3 тыс. пользователей, получивших

«Джури козака Швайки» – твір про сміливих та волелюбних героїв, які змогли вистояти у дуже складних обставинах.В романі йдеться про часи, коли на українську земля нападали численні загарбники - татари та творили свавілля польсько-литовські шляхтичі.

Серед героїв - козак Пилип Швайка. Він є відчайдушним, спритним, невловимим козацьким вихідником, справжнім лицарем. Швайку поважають козаки і бояться вороги. Інші герої - хлопчики-джури (ті, хто допомагає козаку і навчається у нього, щоб у майбутньому стати казаком)

Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені стало цікаво і  я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило. До лави підійшла дівчина трохи старша за мене і побачивши в моїх руках книжку, посміхнулась і розповіла про те, як вона вже не сподівалась відшукати її. Ми багато розмовляли і знайшли багато спільного в нашому світогляді і інтересах. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.