ХЕЛПП МИИИ без шуток кому не лень Завдання 1:Прочитайте речення, підкресліть одніею лінією в них прийменники та однозвучні з ними інші частини мови, у дужках позначте,які це частини мови 1.Наш край улітку розмаїтий, як квітка. Як край лісу крикнеш, таку й луну почуєш. 2.Він у сімох водах руки миеє. Це ви утрьох злякалися вовка, а ми всімох тікали від сови. 3.Опісля ше знати, як треба було починати. Опісля нас хоч трава не рости. 4.Якби мені той розум поперед, що на послі. Не сунься, четвер, поперед середи. 5. У коло ставай та з усіма разом починай. Не сиди день коло печі, гріючи плечі.6. Тихо навколо. Навколо школи учні висадили квітник
Давно це було, ще до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу. Вона підкидала синичкам сорокопудам та іншій лісовій дрібноті свої яйця, а ті виховували підкидьків.
– Ти все співаєш, а на старість залишишся сама, як пень без пагонів, – казали птахи зозулі.
Та ж у відповідь лише сміялася:
– Ви все своє життя із пелюшками та колисками промучитеся, а я своїх дітей, як буде треба, знайду і примушу годувати себе. Закон є закон!
Однак доля зле жартує з тими, хто сподівається задарма прожити вік. Коли настав час, усі зозулині діти не визнали строкатої матері, відмовилися доглядати її. І застогнала пташина. Перші в її житті сльози покотилися з очей. На галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінки квіти. У народі їх так і називають – зозулині сльози. Ботаніки ж дали їм назву зозулинець плямистий.
Чи доводилося вам гати, щоб зозуля плакала? Ніхто цього не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка починає бідкатися, коли потрапить у скруту, кажуть, що вона ллє зозулині сльози. А матерів, котрі не хочуть доглядати своїх дітей, зневажливо називають зозулями (З кн. «Українська міфологія») (171 слово).
читель-наставник Михайлова О.I.
Просмотр содержимого документа
«ЛИСТ ДО КАТЕРИНИ (за поемою «Катерина»Т.Г.Шевченка)»
ЛИСТ ДО КАТЕРИНИ (за поемою «Катерина» Т.Г.Шевченка).-
ЛИСТ ДО КАТЕРИНИ (за поемою «Катерина»Т.Г.Шевченка)
Добрий вечір, Катерино! Відвернулись всі сусіди,
Пише учениця. Мати з батьком теж,
Де покинула ти сина? Вечорами ти виходиш і себе
Чи мені це сниться? клянеш.
Не послухала ти тата, Ти зламала собі долю
Народила сина, І ганьби набралась.
Не послухалась ти неньки- Що ж тепер? Іти до ставу
Без батька дитина. Сорому позбутись?
Що ти, люба, народила? Залишив тебе коханий
Без москаля ж згинеш. напризволяще.
Долю сина погубила… А ти мріяла про краще?
Як дитя тепер – покинеш? Отака у москалів любов,
Ти, дурненька, так кохала, По ній тече дівоча кров…
Пана все бажала… Навіщо своє життя зламала
Не приїде твій москалик, І всьому край поклала?
Він забув про намір. «Кохайтеся, чорнобриві,
Не приїде твій бажаний, Та не з москалями.
Бо він насміхався. Бо москалі – чужі люди,
Ти кохала його сильно, Роблять лихо з вами.»
А він усміхався.
Виглядала його пильно-
Він з тобою грався…
Объяснение:
з великою повагою та великою шаною ваш ( Т.Шевченко)