В
Все
Б
Биология
Б
Беларуская мова
У
Українська мова
А
Алгебра
Р
Русский язык
О
ОБЖ
И
История
Ф
Физика
Қ
Қазақ тiлi
О
Окружающий мир
Э
Экономика
Н
Немецкий язык
Х
Химия
П
Право
П
Психология
Д
Другие предметы
Л
Литература
Г
География
Ф
Французский язык
М
Математика
М
Музыка
А
Английский язык
М
МХК
У
Українська література
И
Информатика
О
Обществознание
Г
Геометрия

Help help help help help ​


Help help help help help ​

Показать ответ
Ответ:
shopiakprod
shopiakprod
16.04.2020 11:27

Батьки і діти, діти і батьки. Одвічний клубок,

тісно змотаний у родовідну спілку. Протягом

століть наш народ виробив і опрактикував мудрі

моральні критерії цієї неперервності. Вони

передавалися з покоління в покоління, залишаючи по

собі добру чи оганьблену славу.

Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів

або бабусь завжди переходила і на їхніх нащадків.

Саме це змушувало більшість людей увічнитися в

родоводі. Але траплялися й протилежні випадки —

людський осуд одного з пращурів міг також

причепитися і до дітей. І хоч вони в тому не були

винні, іменне тавро переходило з покоління в

покоління, особливо на тих, хто успадкував риси

такого характеру.

Родовідна пам’ять — явище у традиційному вкраїнському побуті унікальне, але, на

жаль, майже не досліджене. Очевидно, мало хто вже знає, що було за обов’язок знати

поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна.

Пам’ять про своїх пращурів — не забаганка і тим паче не данина моді. Це була

природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий іб сімейні реліквії й

традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував

історичною пам’яттю, зневажливо називали: «Людина без роду-племені».

Ось так з роду-віку й співіснував тісний взаємозв’язок: батьки намагалися передати в

спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять

про самих себе; діти ж мали за обов’язок дотримувати й далі розвивати родовідні звичаї.

Так привселюдно створювався колективний літопис родинної звичаєвої пам’яті як одна з

форм суспільної поведінки. Адже дитина, не засвоївши родовідних цінностей, не все житія

залишиться Іваном, який не знатиме свого роду-племені, чиїх батьків він дитя. Звідси й

зневажливе ставлення до отчого вогнища, батьківського слова, авторитету старших. На

сьогодні вже втратили свою першооснову ввічливі форми вітань, зникли з ужитку вияви

шляхетності, зникають традиції... А все це — наше духовне багатство, без якого

самовтрачаємося, міліємо. Саме так: там, де руйнується моральний ланцюжок між

поколіннями, неодмінно з’являються лагуни. Скільки вже сплодилося таких порожнин!

Щоб зліквідувати їх, мусимо починати з першооснов і повертати народові його історичну

пам’ять. І починати маємо з найсвятішого: хто ми і чиїх батьків діти?

0,0(0 оценок)
Ответ:
angel150301
angel150301
10.07.2021 05:22

в науковом стиле)

- доброго дня, інно василівно. до вас можна?

- доброго дня, аліно олегівно, звичайно, заходьте. ви до мене у справі?

- так, я хотіла б поділитися своїм відкриттям. мені здається, що під час змішування реактивів, я відкрила нову хімічну речовину.

- це цікаво. розкажіть детальніше, будь ласка.

- якщо синю пробірку з етикеткою "а" змішати з пробіркою з червоною з етикеткою "с", потім підігріти, то вийде щось раніше не чуване. мені здається, що цю суміш можна буде використовувати в побутовій хімії. це радикально змінить наше уявлення про миючі засоби.

- це феноменально! зараз же зателефоную на кафедру та запрошу професорів на раду. а ви підготуйте суміші для демонтрації. 

- добре, дякую за !

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Українська мова
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота