Історична тема в нашій літературі — це незабутні сторінки української історії. письменники україни у різні часи і епохи оспівували історичні події, їх героїв — мужніх українських ватажків. у романі і. багряного "тигролови" реалістично описано події часів сталінщини, бо самому письменникові довелося пережити і насильницьку колективізацію, і голодомор, і репресії. письменникові поталанило — він вирвався із сталінського пекла, опинився в еміграції. і. багряний вважав своїм обов'язком розповісти всьому світові правду про цей час. роман багато в чому є автобіографічним. у ньому розповідається про долю ліричного героя, який перемагає сталінську систему. пригоди головного героя григорія многогрішного — від втечі з "ешелону смерті", що мчав до гулагу, до життя в українській родині сірків — це правдиве зображення жахливих буднів ув'язнених у сталінських концтаборах, на засланні, тяжкого життя українців на далекому сході. письменник показує, як "енкаведисти" знущалися з патріотів, які любили свій край, свій народ, його волелюбний дух, які самі були людьми мужніми і волелюбними. особливо вражає своєю злою силою майор нквс медвин — беріївський кат, який не одному українському патріотові "вправляв мозки". цей майор-садист виламував ребра, вивертав суглоби, морив голодом, аби лише назвали його "справжнім чекістом". але там, у тайзі, григорій зустрів також щирих і мужніх своїх земляків-українців — родину тигроловів сірків. колись ця родина втекла від злиднів і збудувала собі в тайзі нову, славну і вільну україну. у суворому далекосхідному краю українці давали своїм поселенням назви тих міст або сіл, звідки самі були родом. вони зберігали усі звичаї, традиції, побут. і григорій відчув себе в цій родині, ніби в рідному краєві.
1. Трапиться слово зрадливе - геть його, сину, гони! (Б. Олійник).
2. Ти посадиш деревину - знадобиться у віках
3. Хай у час останній свій про сина спокійно я
подумаю: людина! (З тв. М. Рильського).
4. Було і буде так у всі часи: любов, як сонце, світу відкриває безмежну велич людської краси (В. Симоненко).
5. Просив тебе, повчав тебе давно: не смій губити часу дорогого (О. Підсуха).
6. Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син (В. Сосюра).
7. Отакий і рости, сину, цікавий до всього: життя треба знати (А. Головко).
8. Знаю, знаю: від рідного краю в світі кращого краю нема (П. Дорошко).
9. Коли мені підхлібний тисне руку - тікаю геть від нього сам не свій (Д. Павличко).
Объяснение: