Фоновий розбір слів: жду, львів , лиття, дивитися.​

Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу

Всі ми вчимось на своїх помилках.Якщо б не було помилок,то можливо ми б не навчились чомусь.На власних помилках частіше всього вчаться ті, хто вважає себе неперевершеним знавцем життя та не замислюється над своїми вчинками і своїм майбутнім.Життя-найдосвідченіший учитель.Як би людина не вивчала писані закони, скільки б не про­читала книжок, та життя завжди поставить перед нею таку задачу, яку не до розв'язати жодна теорія, а до же лише власний досвід і власні знання, надбанні протягом життя.Але краще вчитись на чужих помилках, однак при цьому жити тільки своїм розумом, а не покладатися на розум інших,і тоді все в нашому житті буде складатися якнайкраще і ми з легкістю будемо долати усі життєві перепони.