Люди звикли користуватися всіма земними благами. Ми зовсім не замислюємося про те, які наслідки можуть настати. Кожен з нас повинен чесно визнати, що він останнім часом навіть не замислювався про те, що може статися з нашою Землею в майбутньому. Ми лише користуємося, але нічого не віддаємо. Цілком передбачувано, що такими темпами багатства Землі просто вичерпаються, а на наших нащадків їх просто не вистачить. Тоді життя на Землі може зникнути, а все людство – загинути. Чи хочемо ми цього сьогодні? Звичайно ж, ні. Саме з цієї причини замислюватися про ці проблеми потрібно вже сьогодні, поки не пізно. Потрібно берегти багатства планети, ставитися до них обережно й економно.
Турбота про долю планети – це справа не лише абстрактного людства, але і кожної окремо взятої людини. Кожен з нас зобов’язаний замислюватися про те, до яких наслідків може призвести нехтування інтересами планети. Турбота про довкілля, про флору і фауну, повинна стати щоденною проблемою для кожної людини. Напевно ніхто з нас відразу не видасть корисних ідей про те, як поліпшити захист навколишнього середовища. В цьому питанні всі чомусь сподіваються на державу і не вважають, що приватна ініціатива може бути корисною. Насправді ж, приватна ініціатива в цьому плані може бути надзвичайно корисною і результативною.
Турбота про долю планети – це справа не лише абстрактного людства, але і кожної окремо взятої людини. Кожен з нас зобов’язаний замислюватися про те, до яких наслідків може призвести нехтування інтересами планети. Турбота про довкілля, про флору і фауну, повинна стати щоденною проблемою для кожної людини. Напевно ніхто з нас відразу не видасть корисних ідей про те, як поліпшити захист навколишнього середовища. В цьому питанні всі чомусь сподіваються на державу і не вважають, що приватна ініціатива може бути корисною. Насправді ж, приватна ініціатива в цьому плані може бути надзвичайно корисною і результативною.
Відповідь:
Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди летиш, Моїх поривів птице рання?
Ще по ярах лежить світання, Як неба вистояна тиш. Шумлять тополі-сторожі, Але тобі нема межі, Де кличуть сонце урочисті
Бори в зеленому намисті. Ми ще зустрінемось колись, А зараз мчи, моя крилата, На схід, над Каспієм горбатим, Як над минулим, зупинись.
Тут жив співець. Огні заграв Йому ще снилися крізь муку, У серці він носив розлуку І на Украйну позирав. Серед оновлених полів
Спинися, райдужна, далека. Тут шлях лежав і мліла спека. Тут він за всіх переболів.
На дорогі його сліди Дощами спражними спади!
Пояснення: