(1)Перекопська рівнина, цей Український Техас, починається за
Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться уздовж ріки з
південного заходу; на півдні Чорне море і Джарилгацька затока, і саме
місто Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до
Криму. (2)Рівна, безмежна просторінь як на масштаби двох людських ніг, гола рівнина без кінця-краю, без ріки, без дерева; сонце велике й пекуче котиться на небі й поринає за землю, мов за морську поверхню; небо не Синє, як за Дніпром, а кольору ніжно-блакитних перських шовків. (3)Степом можна йти безвісти й лягти на землю, прикласти вухо до землі - то тільки вмій прислухатися шумить і гомонить, а коли лягти горілиць і вдивитися у глибоке небо, де пливуть хмарки по синьому повітрі, тоді здається, що сам летиш, одірвавшись від землі й вернувшись на землю, бачиш, скільки живих друзів в тебе в степу. (4)І жайворонок, що загубився в небі, і орел, що повис на вітрі, ледве ворушачи кінчиками крил, чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть, ховрашок свистить, цвіркунці без упину пиляють у свої скрипки, наче сільський швець на весіллі...(За Ю. Яновським).
1)
(1)Перекопська рівнина, цей Український Техас, починається за
Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться уздовж ріки з
південного заходу; на півдні Чорне море і Джарилгацька затока, і саме
місто Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до
Криму. (2)Рівна, безмежна просторінь як на масштаби двох людських ніг, гола рівнина без кінця-краю, без ріки, без дерева; сонце велике й пекуче котиться на небі й поринає за землю, мов за морську поверхню; небо не Синє, як за Дніпром, а кольору ніжно-блакитних перських шовків. (3)Степом можна йти безвісти й лягти на землю, прикласти вухо до землі - то тільки вмій прислухатися шумить і гомонить, а коли лягти горілиць і вдивитися у глибоке небо, де пливуть хмарки по синьому повітрі, тоді здається, що сам летиш, одірвавшись від землі й вернувшись на землю, бачиш, скільки живих друзів в тебе в степу. (4)І жайворонок, що загубився в небі, і орел, що повис на вітрі, ледве ворушачи кінчиками крил, чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть, ховрашок свистить, цвіркунці без упину пиляють у свої скрипки, наче сільський швець на весіллі...(За Ю. Яновським).
(ніби без помилок)
2)горілиць - ниць
Умій творити добро
Объяснение:
Якось Тетяна і Оля ішли по лісу й збирали гриби.
Перед собою вони побачили стару жінку, вона попросила трішки грибів. Бо в неї вже не було сил збирати.
Тетянка зразу дала грибочків зі свого кошика.
А Оля тим часом дивилася, дивилася на свій кошик.
А потім сказала:
-Йдіть самі забирайте їх цілий день, а потім всім роздавайте.
-Олю, ну не будь такой вередухою. Дай трішки.
Добро завжди вернеться. (сказала Тетяна)
-Нічого я їй не дам, пішли вже додому. (пробурмотіла Оля)
Перед тим, як іти Тетянка відала жінці всі свої гриби.
Через три дня, вони знову пішли по гриби. Й зустріли ту стару жінку.
-Олю, дякую тобі велеке, що дала мені свої Гриби. Ось, це тобі на знак подяки-вона простягнула кошик солодощів.
Ето всё, надеюсь . Писала сама.