Есе на тему «Чи можна визначити характер людини есе чи можна визначити характер людини через її мовлення»

Привіт -Привіт,Романе -Чула,що сталося з Олею? -Ні -Ії пограбували -Як?Коли це сталося? -Позавчора -Розповідай -Вона спілкувалпюпся у соц.мережі з хлопцем. Розповіла йому все про себе  -Дай вгадаю далі:через необачність їх пограбували? -Так.Добре,що постраждалих немає. -То їй ще пощастило. -У мене теж був такий знайомий -Вас теж пограбували? - Та ні. Коли він став запитувати особисті дані,я злякалася -І у нього нічого не вийшло? -Ні,на щастя -Бачиш до чого призводить необачність? -Та бачу.А вона сильно злякалася? -А ти як думаєш? -Напевне,що так -Отож бо й воно -Слухай,а давай провідаємо іі? -А коли? -Зараз. -Тоді заходь до мене,підемо разом. Давай? -Тоді до зустрічі? -До зустрічі.

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.