ЕМОЦІЇ — особливий клас психічних станів, які відображають ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе та до результатів своєї діяльності.Види емоційПримітивні (нижчі) — переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Вищі — переживання, які виникають на ґрунті задоволення духовних потреб.Позитивні — емоції, що пов’язані із задоволенням потреб.Негативні — емоції, які викликають почуття незадоволення і вимагають зміни ситуації.Стенічні — емоції, які підвищують життєдіяльність людини, посилюють активність.Астенічні — емоції, які пригнічують життєдіяльність організму, знижують енергію суб’єкта.Властивості емоційПолярність — вказує на можливість зміни будь-якої емоції, на її протилежність (задоволення — незадоволення; радість — горе; любов — ненависть).Інтегральність — домінування відносно інших станів та реакцій, охопленість всього організму. Зв’язок із життєдіяльністю організму: з органами кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої та зовнішньої секреції.Амбівалентність — одночасне переживання протилежних емоцій (сльози радості, муки творчості).Інтенсивність — властивість, яка свідчить про ступінь вираженості емоційного явища.Тривалість емоційних явищ характеризується часом їх існування. Активність — здатність емоцій стенічним (підсилюючим) або астенічним (пригнічуючим) чином впливати на діяльність.Глибина емоційних явищ залежить від того, якими подіями — пересічними чи життєво важливими — вона викликана, а також від того, в якому зв’язку між собою перебувають ці явища.Емоції і почуття, так само як і психічні процеси, забезпечують відображення та пізнання навколишнього світу. Але, на відміну від сприймання, пам’яті, мислення, емоції і почуття відбивають реальну дійсність у формі переживань. Пізнаючи світ, людина по-різному сприймає предмети і явища. Одні події викликають захоплення, інші — печаль, гнів тощо. Захоплення, гнів, радість — все це прояви суб’єктивного ставлення людини до навколишніх предметів і явищ, емоційні переживання її. Отже, емоції — це психічне відображення у формі переживання життєвого смислу явищ і ситуацій. В емоційних переживаннях відбивається життєва значущість інформації. Якщо предмети чи явища задовольняють потреби людини або полегшують їх задоволення, то в неї виникають позитивні емоції, якщо ні — негативні.Стенічні емоції підвищують життєдіяльність організму; астенічні пригнічують життєдіяльність, знижують енергію суб’єкта.Розрізняють прості (нижчі) та складні (вищі) емоції. Прості (нижчі) — переживання, пов’язані із задоволенням або незадоволенням фізіологічних потреб.Характерна ознака складних емоцій полягає у тому, що вони виникають у результаті усвідомлення об’єкта, що викликав їх, розуміння їх життєвого значення.Емоції можуть істотно впливати на процес діяльності. Переживання життєвого смислу явищ і властивостей світу, або емоцій, — необхідна передумова людської активності. Емоційні процеси забезпечують передусім енергетичну основу діяльності, є мотивами її. Емоції визначають якісну і кількісну характеристику поведінки. Вони також забезпечують селективність сприймання — вибір об’єктів середовища, які впливають на людину і мають для неї значення (рнс.8.1).Почуття — одна з основних форм переживання людиною свого ставлення до явищ дійсності. Вони більш стійкі і постійні порівняно з емоціями, що виникають у відповідь на конкретну ситуацію, тобто ситуативними. Структура почуття складається не лише з емоцій, а й з більш узагальненого ставлення людини, пов’язаного з розумінням, знанням. Тісний зв’язок почуттів з емоціями виявляється передусім у тому, що кожне почуття переживається і розкривається через конкретні емоції.Тварини не мають почуттів. Емоції, спільні для людей і тварин (страх, гнів, цікавість, сум тощо), мають якісну відмінність. У тварин виникнення емоцій пов’язане із задоволенням або незадоволенням конкретних біологічних потреб, з реалізацією інстинктивної сфери (інстинктів самозбереження, харчового, орієнтувального, продовження роду), тому вони обмежені і дуже бідні, тобто від людських емоцій вони відрізняються кількісно і якісно.
Про воспитание: Вихованість людини – це дуже цінна риса, на яку варто звернути увагу і розвивати в собі. Що ж таке вихованість? Це тактовність – вміння сприймати інших людей позитивно, бути ввічливими з ними. Також вихованість стосується вміння поберегти почуття інших у складних ситуаціях – тобто менше критикувати, менше торкатися болючих спогадів інших людей, менше тиснути і повчати. Вихована людина добре вміє поводитися в складних ситуаціях, тому що він завжди стриманий. Я вважаю вихованою людиною свою Бабусю Раю. Адже вона завжди спокійна і добра. Щоб не сталося, бабуся сприймає все легко, позитивно і з гумором. Коли ми ненароком з двоюрідним братом спалили ковдру в передпокої, так вона не почала нас сварити. Просто сказала, щоб ми були обережні. Адже ми могли собі нашкодити, наробити пожежі і доставити їй багато клопоту. Вихованість людини передбачає також ґречність, вміння вибачитися, висловити свої співчуття або свій жаль з приводу деяких сумних ситуацій. Вихована людина знає м'які, тактовні, ввічливі слова. Він стримує слова грубі, хамовиті і лайливі. Навіть якщо ви потрапляєте в незручну ситуацію, завжди треба тримати себе в руках і ваша стриманість до вам. Дуже інтелігентним і вихованим людиною з персонажів російської літератури можна назвати дівчину Анну Кареніну, яку створив у своєму уяву письменник Лев Толстой. Розповідь про неї так і називається – "Анна Кареніна". Головна героїня Анна є людиною з великої літери. Вона духовно розвинена, прагне освіти, тягнеться культурі, вміє поводитися в суспільстві, що, на жаль, не можна сказати про багатьох інших персонажів. Навіть про старших від неї. Тобто вихованість не завжди набувається людиною з віком. Її варто берегти змолоду, як кажуть мудрі люди. Вихованість людини – це показник поваги до себе та інших, показник почуття власної гідності. Вихованість людини дає йому впевненість у собі і допомагає досягти успіху в житті.
Що ж таке вихованість? Це тактовність – вміння сприймати інших людей позитивно, бути ввічливими з ними. Також вихованість стосується вміння поберегти почуття інших у складних ситуаціях – тобто менше критикувати, менше торкатися болючих спогадів інших людей, менше тиснути і повчати.
Вихована людина добре вміє поводитися в складних ситуаціях, тому що він завжди стриманий. Я вважаю вихованою людиною свою Бабусю Раю. Адже вона завжди спокійна і добра. Щоб не сталося, бабуся сприймає все легко, позитивно і з гумором. Коли ми ненароком з двоюрідним братом спалили ковдру в передпокої, так вона не почала нас сварити. Просто сказала, щоб ми були обережні. Адже ми могли собі нашкодити, наробити пожежі і доставити їй багато клопоту.
Вихованість людини передбачає також ґречність, вміння вибачитися, висловити свої співчуття або свій жаль з приводу деяких сумних ситуацій. Вихована людина знає м'які, тактовні, ввічливі слова. Він стримує слова грубі, хамовиті і лайливі. Навіть якщо ви потрапляєте в незручну ситуацію, завжди треба тримати себе в руках і ваша стриманість до вам.
Дуже інтелігентним і вихованим людиною з персонажів російської літератури можна назвати дівчину Анну Кареніну, яку створив у своєму уяву письменник Лев Толстой. Розповідь про неї так і називається – "Анна Кареніна". Головна героїня Анна є людиною з великої літери. Вона духовно розвинена, прагне освіти, тягнеться культурі, вміє поводитися в суспільстві, що, на жаль, не можна сказати про багатьох інших персонажів. Навіть про старших від неї. Тобто вихованість не завжди набувається людиною з віком. Її варто берегти змолоду, як кажуть мудрі люди.
Вихованість людини – це показник поваги до себе та інших, показник почуття власної гідності. Вихованість людини дає йому впевненість у собі і допомагає досягти успіху в житті.