0творча спадщина євгенія гребинки дуже різноманітно. більшу частину добутків письменника становлять байки, у яких він оригінально й художньо зовсім викриває споконвічні людські вади. але є у творчому наробітку гребінки й ліричні добутки. одним з найвідоміших і доконаних творів євгенія гребинки є «човен». домінуючим напрямком у лірику в часи написання поезії був романтизм, тому й «човен» витримана в традиціях романтизму цікаво, що незважаючи на те, що рішення ліричного героя є досить різка й категоричним, не втрачає від того свою красу й ліричність. імовірно, було б непогано, якби й ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом і красою, тоді, напевно, наше життя сприймалося б нами якось по-іншому: мене вразило те, що письменник, що жив понад сто років тому, виразив відношення до життя, яке властиве мені й многим моїм однольоткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина повинен щось робити, навіть якщо він почуває непевність або страх. сам автор щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від миру, у надії на те, що зможе «виплисти» зі складних ситуацій, з якими він буде зіштовхуватися в життєвому морі: як човнове море, для мене мир білий з дитинства здавався страшним; так як сховатися? не можна ж століття цілий пробути із собою, одним. прощай, мій спокій, пускаюся в море! і, може, недоля й люте горе пограють із човном моєї. «човен» євгенія гребинки є глибоко ліричним добутком, що торкає читача своєю щирістю.
Вітер бринить билиною, що, пробившись крізь товщу снігу, блякло, торішньо ворушиться біля ніг. Кущ калини, до пояса потонувши в заметах, де-не-де червоніє ягіддям, краплинами бубок на кетягах. Мов стрічка, що, рвучись, безладно летить на екрані, летить, прискорюючись шалено.ю мигтючо до хаосу, так щодалі швидше відлітають дні, місяці, роки. Ярославна, неквапом ступаючи з каменя на камінь, пішла вздовж течії донизу і, не доходячи містка, зупинилась.
Прийшла весна. Птахи, повертаючись із далеких країв, віталися з рідною землею. Усе навколо оживало, цвіло, буяло. Земля, що вчора виглядала білою пустелею, нині нагадувала казковий зелений килим, увінчаний ранніми квітами.Дерева, укриваючись пишним цвітом, мрійливо погойдували вітами. Весняне сонце, зігріваючи весь простір, кидало на землю ніжні промінці, що сріблом переливалися на хвилях маленького струмочка.Усе навкруги наповнилося незвичайним духом відродження, оновлення. Природа, ніби повновода ріка життя, невпинно і стрімко розливалася розкішшю свого багатства, щедрості, краси.
Відповідь:
Вітер бринить билиною, що, пробившись крізь товщу снігу, блякло, торішньо ворушиться біля ніг. Кущ калини, до пояса потонувши в заметах, де-не-де червоніє ягіддям, краплинами бубок на кетягах. Мов стрічка, що, рвучись, безладно летить на екрані, летить, прискорюючись шалено.ю мигтючо до хаосу, так щодалі швидше відлітають дні, місяці, роки. Ярославна, неквапом ступаючи з каменя на камінь, пішла вздовж течії донизу і, не доходячи містка, зупинилась.
Прийшла весна. Птахи, повертаючись із далеких країв, віталися з рідною землею. Усе навколо оживало, цвіло, буяло. Земля, що вчора виглядала білою пустелею, нині нагадувала казковий зелений килим, увінчаний ранніми квітами.Дерева, укриваючись пишним цвітом, мрійливо погойдували вітами. Весняне сонце, зігріваючи весь простір, кидало на землю ніжні промінці, що сріблом переливалися на хвилях маленького струмочка.Усе навкруги наповнилося незвичайним духом відродження, оновлення. Природа, ніби повновода ріка життя, невпинно і стрімко розливалася розкішшю свого багатства, щедрості, краси.
3)Перекладіть речення українською, підкресліть відокремлені обставини.
Девушки ушли, обняв друг друга, в глубину сада. - Дівчата йшли обнявшись у глиб саду.
Не любя, невозможно понять жизнь. - Не кохаючи, неможливо зрозуміти життя.
Ветер метался, гонял сухие листья. - Вітер метався, ганяв сухе листя. Городовой не спеша мимо окон. - Городовий, не кваплячись, пройшов повз вікна.
Благодаря массе новых впечатлений, день для Каштанки незаметно. - Завдяки безлічі нових вражень, день минув для Каштанки непомітно.
Пояснення: