Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Я люблю такі зимові ранки, які дарує мені зима чарівниця.
Одного разу, раненько вранці я побачила у вікно дві маленькі пташки. Я живу на першому поверсі, тому бачила їх ніби перед собою. Вони бавились на гілочках саду у моєму дворі, де росли чотири високі берези і один красень дуб. З захопленням я гала за перебігом цієї чудернацької гри і невдовзі до них приєдналась ще третя подружка. Я покликала маму і ми вдвох вже насолоджувались побаченим. Мама запропонувала погодувати пташенят, і тому я швидко вдягнувши одну з улюблених спідничок і нову кофтинку, придбану три дні тому вибігла у двір. Почавши годувати пташок ми побачили щось неймовірне, спочатку прилитіли дві сойки, потім голуб з голубкою і трьома маленькими пташенятами, а через деякий час з гілки спустилась зграя пташок, їх важко було полічити... Чи то сім чи вісім сірих горобців і один з них мав підбите крило. Ми звичайно ж до пташці, три дні він жив у нас у квартирі і їв смачні зерна пшениці, а потім ми його відпустили. Тепер кожен ранок для мене починається з годування моїх пташенят.
Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Я люблю такі зимові ранки, які дарує мені зима чарівниця.
Одного разу, раненько вранці я побачила у вікно дві маленькі пташки. Я живу на першому поверсі, тому бачила їх ніби перед собою. Вони бавились на гілочках саду у моєму дворі, де росли чотири високі берези і один красень дуб. З захопленням я гала за перебігом цієї чудернацької гри і невдовзі до них приєдналась ще третя подружка. Я покликала маму і ми вдвох вже насолоджувались побаченим. Мама запропонувала погодувати пташенят, і тому я швидко вдягнувши одну з улюблених спідничок і нову кофтинку, придбану три дні тому вибігла у двір. Почавши годувати пташок ми побачили щось неймовірне, спочатку прилитіли дві сойки, потім голуб з голубкою і трьома маленькими пташенятами, а через деякий час з гілки спустилась зграя пташок, їх важко було полічити... Чи то сім чи вісім сірих горобців і один з них мав підбите крило. Ми звичайно ж до пташці, три дні він жив у нас у квартирі і їв смачні зерна пшениці, а потім ми його відпустили. Тепер кожен ранок для мене починається з годування моїх пташенят.