Доберіть антоніми, у коренях яких після шиплячих наявні голосні /е/ чи /о/, обґрунтуйте їх уживання. І. Зранку, підлий, дорогий, білявий, крик, скупий, добрий, неохайний, ганьба, з’являтись, ввічливий, гладенький.
Моя мама для мене справжній взірець.Чому?Вона завжди працює,виховує нас,трьох дітей,любить нас.Ніколи не байдикує моя матуся!Дивлячись на маму, я завжди посміхаюся. Готуючи страву, моя нянька наспівує мелодію. Моя матуся завжди у гарному настрої, незважаючи на усілякі негаразди.Для школи підготує,до втішить,зробить і так легко стає на душі!
Я хочу бути такою,як мама.Забере зі школи,до помити посуд,коли не встигаю,завжди вся в справах.Але я люблю її,і вона мене.Я завжди на неї дивлюся,коли мені тяжко!
У моєму віці слід мати взірець для наслідування. Це своєрідний компас, за яким можна спрямовувати свій життєвий шлях, здійснювати свій життєвий вибір. Я багато думав над цим, і нарешті знайшов ту людину, яку хотів би наслідувати. Григорій Савич Сковорода був не просто видатним науковцем, письменником, релігійним діячем. Кілька десятиліть XVIII століття я б хотів назвати “добою Григорія Сковороди”. До творів Григорія Савича належать численні байки, філософські роботи, підручники з етики тощо. Але найголовнішим, на мій погляд, твором цієї людини було, власне, її життя.З молодості й до останніх днів Сковороду цікавила проблема щастя. Сам він формулював це питання приблизно так: як окрема людина може досягти свого власного щастя? Сковорода шукав вирішення цієї проблеми в царині моралі і релігії. Мені дуже подобається те, що філософ шукав відповіді не в книжках і не поринаючи в безодню роздумів. Його життєвий шлях був сповнений зустрічей з людьми. Сковорода аж ніяк не вважав себе розумнішим за інших, і тому радо вступав у суперечки. Згадаємо: “У суперечці народжується істина”. Саме за це він отримав прізвисько “український Сократ”.Григорій Савич, вже будучи досвідченим ученим, чимало подорожував Україною і країнами Західної Європи. Усюди він умів знайти ті знання, яких, як йому здавалося, у нього замало. У мене викликає захоплення це вміння вчитися, вміння дивуватися світові. Сковорода бачив у людях притаманні їм вади, але завжди вважав людину створінням, гідним Божого задуму.Нинішній світ зробився дещо старшим.
Коли мені важко
І коли погано
На маму я завжди дивлюсь
Моя мама для мене справжній взірець.Чому?Вона завжди працює,виховує нас,трьох дітей,любить нас.Ніколи не байдикує моя матуся!Дивлячись на маму, я завжди посміхаюся. Готуючи страву, моя нянька наспівує мелодію. Моя матуся завжди у гарному настрої, незважаючи на усілякі негаразди.Для школи підготує,до втішить,зробить і так легко стає на душі!
Я хочу бути такою,як мама.Забере зі школи,до помити посуд,коли не встигаю,завжди вся в справах.Але я люблю її,і вона мене.Я завжди на неї дивлюся,коли мені тяжко!
На все добре!Хай щастить!
У моєму віці слід мати взірець для наслідування. Це своєрідний компас, за яким можна спрямовувати свій життєвий шлях, здійснювати свій життєвий вибір. Я багато думав над цим, і нарешті знайшов ту людину, яку хотів би наслідувати. Григорій Савич Сковорода був не просто видатним науковцем, письменником, релігійним діячем. Кілька десятиліть XVIII століття я б хотів назвати “добою Григорія Сковороди”. До творів Григорія Савича належать численні байки, філософські роботи, підручники з етики тощо. Але найголовнішим, на мій погляд, твором цієї людини було, власне, її життя.З молодості й до останніх днів Сковороду цікавила проблема щастя. Сам він формулював це питання приблизно так: як окрема людина може досягти свого власного щастя? Сковорода шукав вирішення цієї проблеми в царині моралі і релігії. Мені дуже подобається те, що філософ шукав відповіді не в книжках і не поринаючи в безодню роздумів. Його життєвий шлях був сповнений зустрічей з людьми. Сковорода аж ніяк не вважав себе розумнішим за інших, і тому радо вступав у суперечки. Згадаємо: “У суперечці народжується істина”. Саме за це він отримав прізвисько “український Сократ”.Григорій Савич, вже будучи досвідченим ученим, чимало подорожував Україною і країнами Західної Європи. Усюди він умів знайти ті знання, яких, як йому здавалося, у нього замало. У мене викликає захоплення це вміння вчитися, вміння дивуватися світові. Сковорода бачив у людях притаманні їм вади, але завжди вважав людину створінням, гідним Божого задуму.Нинішній світ зробився дещо старшим.
Объяснение: