Добавити розділові знаки Вечорниці
Вечорниці посвітки досвітки. Сьогодні про них ми можемо дізнатися лише з оповідок літніх людей як живих учасників вичитати скупі відомості в науковій та художній літературі побачити стилізовані нерідко далекі від реального побутування фрагменти якими сценізують свої вистави фольклорно-етнографічні колективи. У природному ж середовищі вечорниці були значно цікавішими і різноманітнішими ніж ми уявляємо. Довголітній досвід одібрав із молодіжних розваг найоптимальніше варте особливої уваги раціональне зерно за до якого виховувалися високогуманні моральні риси підростаючого покоління. На таких сходках як правило не лихословили намагалися поводитися чемно притаюючи свої вади бо всі були на виду. Не могло бути мови і про пиятику перед якою ми сьогодні майже безсилі чи розбишацтво. Таких швидко ставили на місце або ж вилучали з товариства хоч правда без чарки не обходилося адже в цілому майже всі дотримувалися давніх звичаїв.
Ця форма молодіжного дозвілля мала ще одну цінну рису. Всі чи майже всі хлопці й дівчати були не сторонніми гачами а безпосередніми учасниками й творцями колективних дійств. І в цьому особлива перевага традиційних вечорниць на яких все краще з арсеналу духовної і морально-звичаєвої культури українського народу не тільки засвоювалося але й передавалося наступним поколінням озвичаювалося ставало непорушною нормою життя. Будемо відвертими. Коли зникли вечорниці помітно відчувся в побуті дефіцит пісні аморалізувалися окремі традиційні обряди і звичаї. І хоч сучасне дозвілля набуло найрізноманітніших форм ми втратили найосновніше – живе спілкування. Наша молодь перетворилася в стороннього гача й інертного споживача нерідко чужої культури. Обірвався отже той золотий ланцюжок неперервності традицій. Нині вже нема кому ні репрезентувати їх ні засвоїти .
Я не знаю, чи є це доказом того, що до ншим - це наша доля, але знаю, що існує достатньо причин для того, щоб постаратися і до комусь, коли у нас є така можливість
Зараз скрутна годинна для ношої країни і ми як ніколи повинні допомагати тим, хто зараз ризикуючи своїм життям зберігають мир в нашому домі
- Привіт, Андрійку! Як справи?
- Привіт, Оленко! Все добре. Я щойно був на олімпіаді з української мови. Там ми писали твір на тему:"Мій рідний край".
- О... Яка нудна тема! Навіщо писати про рідний край, якщо ви його не любите?
- Помиляєшся! Я дуже люблю мій рідний край і пікуюсь про нього!
- Ти??? Як же ти про нього піклуєшся?
-Дуже просто. Наприклад минулого літа я саджав дерева, щоб було в моєму місті багато чистого повітря. Вчора, я прибирав на вулиці, щоб там було чистіше. Раджу і тобі піклуватись про рідну землю!
-Добре. Я зрозуміла, що піклуватись про рідне місто дуже важливо!