до завтра. С етого текста надо випесать все службові частини мови.
Відтінки сміхової енергії
Слово «сміх» наче випробовує спроможність мови за допомогою всіляких префіксів і суфіксів окреслити найрізноманітніші відтінки пов’язаних із ним понять. Іноді грані між відтінками невиразні: узяти когось на посміх, але веселий чи світлий посміх. Інша річ – посмішище, посміховище, посміховисько. Тут уже суфікси додали своєї однозначно темної барви. Здрібніння знову ж таки вносить сумнів: у чому – посмішці чи усмішці – більше тепла та щирості?
Утім, хоч якими гарними епітетами не прихорошуймо посмішку, на ній залишатиметься знак того префікса «по-» (по-латині це «те, що прибите спереду») – знак її перебування в душевній сфері з негативною енергією. Посмішка може стати чимось агресивним, грубим, їй більше пасують не вельми приємні епітети: крива, глузлива, холодна, іронічна, саркастична, гадюча (єхидна). Не влагіднює її ще один ступінь здрібніння (посмішечка); не поможе й епітети здрібнювати: кривенька посмішка ще неприємніша, аніж крива – здрібніння працюють тут не на ласку й добро, а лише на зло.
Інша річ – усмішка. їдкі епітети не пасують цьому слову. З усмішки ніхто не зробить «усміховища», бо не можна взяти когось на усміх (як на посміх), бо є мамина усмішка й усмішка
Джоконди. Усміхається, а не посміхається природа квітами, погожим небом, мерехтливим морем. Усмішка – гарний дарунок, мов світлина на пам’ять. Недарма в останню мить, доки клацне фотоапарат, перед спалахом чуємо: «Усмішка!»
Префікс у словах «насміх», «насмішка» не залишає сумнівів щодо своєї барви. Насмішка – глузливий жарт: префикс «на-» (така вже радикальність префіксів!) докорінно змінює «оздоровлювальну» природу сміху: тут у гру вступає жовч.
Утім, не все й тут однозначно. Надто, коли зважимо на суфікси. Насмішкуватість – не така вже й погана прикмета, ще й коли применшувальну дію суфікса підкріпити отим дуже звичним, що так часто на вустах, прислівником «трохи»: проворна, жвава, весела й трохи насмішкувата – зовсім не погані риси дівочої вдачі. Римляни сказали б: «Із крихтою солі» (у нас – із перцем). Саме з крихтою, бо далі – уже не сіль, а жовч.
Насміхатися з когось і висміювати когось – неоднакові речі: висміювання відверте, а насміхання часто приховане, тим і небезпечніше. Усмішка й насмішка, дарма що в їхній основі той самий корінь, – цілком різні: усмішка живиться радістю; насмішка – злом, ділимося з кимось усмішкою, щоб іще комусь було радісно й добре; насмішкою – аби було зле.
«Немає зла, щоб на добре не вийшло» – для всіх випадків підхоже прислів’я. А ще кажуть, що з насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять. Цицерон – чи не найкраще тому підтвердження. «Горошина! Горошина!» – насміхалися з нього однокласники (латиною сісеr — горох). «Ще позаздрите моєму прізвищу!» – пообіцяв насмішникам завзятий хлопець; хто знає, чи був би таким заповзятливим, якби не ті насмішки.
Перший із-поміж усіх лукавих насмішників – Мефістофель. На його жовчному обличчі – знак найлукавішої, найгострішої іронії. Протистоїть їй лишень те, що ніколи не може бути ні смішним, ані осміяним, – усесильний творчий дух любові.
1) Г
2)напевно В
3)Студентський, Запорізький,Бузький, товариський, казаський, ризький
4)Світлий, молодий, шерстяний, дорогий,науковий
5)А
6) Залізобетонний, чорноземний, військово-повітряний, темно-зелений, південноукраїнський, легкокрилий, жовтогарячий.
7) Поганий - гірший - найгірший
Великий - більший - найбільший
8) Тут багато писати
9) українська мова, народна мудрість, солов'їний гай, ласкава усмішка, вишневий сад, виноградна лоза, бабусина хустка, міський парк, вовче лігво, сніжна зима, чарівна сопілка.
10)1. солом'яний
2.качиний
3.веселий
4.товоришів
5.солов'їний
6.пізній
7. буряковий
11) сестрин, братів, Іванів, Миколин,Андріїв, Маринин,Маріїн, Наталіїн,
12)Путній, больовий,степовий, шимпанзе, тюлевий
Слухаючи народні пісні, й ще багато пов'язано із Україною--кожен із нас виявляє у собі героя.
Козак-характерник не вразливий до шабель і куль, здатний проходити крізь вогонь та воду.То хто ж із сучасних молодих людей не хотів би бути на нього схожим?!! Виявляється, такі є. Вони обурюються у «Фейсбуці»: «Усе це шароварщина, повернення в нафталін та архаїку». Так, уславлення козацтва легко може перетворитися на шароварництво.Адже головне не одежа і навіть не воєнна вправність і фізична сила козака, а сила його духу, відданість і вірність рідній землі, яка й робила його незборимим!
Оповіді про козаків мають бути оптимістичні, скеровані на пробудження в людях самосвідомості, упевненості у своїх силах. Необхідно перепрограмувати українців із комплексу меншовартості на впевненість у своїх можливостях, спроможності змінювати життя на краще!Суспільство потребує сучасних героїв, які переймають від предків усе найкраще!Тепер світ має усвідомити й запам’ятати, що спритний воїн із шаблею й чубом — український козак.
Настав час укласти зміст наших міфів у популярну форму — або кіноблокбастери, або комп’ютерні ігри, електронні дитячі книжки, мультфільми, комікси. Для того щоб твою історію прочитало і сприйняло якомога більше людей, її потрібно навчитися подавати в новій, сучасній формі.
вод что я знаю