До ть зробити тест з української мови 1. Речення з підметом, вираженим словосполученням, подано у рядку
А Вася Багіров дуже хотів побачити знайомого (О. Гончар).
Б Дружба народів – це злагода й мир (М. Рильський).
В Двоє рибалок ніколи не почувають себе чужими один одному (Остап Вишня).
Г Словесник Адріан Петрович прийшов на урок дуже збуджений (Ю. Смолич).
2. Речення зі складеним дієслівним присудком подано у рядку
А Я буду жити, бо жива мета (Є. Летюк).
Б По двісті років можуть жити ворони (Є. Летюк).
В Більше не будеш ти готувати уроки (Є. Летюк).
Г Були тут люди вищої краси (Є. Божик).
3. Речення, підмет та іменна частина присудка якого виражені інфінітивом, подано у рядку
А Керувати – це передбачати (Н. Чабан).
Б Великій меті – велике життя (П. Загребельний).
В Людині є про що розповісти (Н. Чабан).
Г Любов до народу – це служіння йому (О. Довженко).
4. Речення з обставиною часу подано у рядку
А З літечка в осінь пором відпливає (Є. Сверстюк).
Б Від Троянівки до Вовчої долини – сім кілометрів (Г. Тютюнник).
В Утомивсь поет від праці, третій день лежить в недузі (Леся Українка).
Г Чи бачив хто з вас грози приливи ранні? (Р. Братунь).
5. Речення, що містить прикладку, наведено у рядку
А Хочу в батька-матері погостювати (Н. Кащук).
Б Рідна мова – не степ, не хата, а народу мого душа (В. Гончаренко).
В Мов душа і сама болю-лиха хотіла (П. Палій).
Г А на небосхилі – білі хмари-хвилі... (М. Подолян).
6. Речення, що містить додаток, виражений іменником в орудному відмінку, подано у рядку
А Щось воно ожило в мені, сповнило енергією (Ю. Збанацький).
Б Хай стане святом кожен будень для ратая й співця (В. Колодій).
В Народна пісня була матір’ю Шевченкової поезії (О. Гончар).
Г Поет всюди залишається господарем свого настрою (О. Гончар).

За найпоширенішою версією скіфи належали до іранської групи народів індоєвропейської сім'ї (версія заснована на аналізі слів з мови скіфів, які трапляються в писемних пам'ятках тих часів, переважно грецьких. Кількість слів — близько 200, переважно імена людей). Антропологічно сколоти степової зони відповідали морфологічним варіантам Зрубної культури.[6]

У перських та індійських джерелах скіфи відомі як сака та шака відповідно.

За Діодором походять від Скіфа, сина Зевса. Він мав синів Пала і Напа. Саме Пал вважається предком палів (скитів).

Геродот повідомляє три перекази про походження скіфів: «За розповідями скіфів, народ їх — наймолодший з усіх. А було це так. Першим жителем цієї ще безлюдної тоді країни був чоловік на ім'я Таргитай. Батьками цього Таргитая, як кажуть скіфи, були Папай і дочка річки Борисфену богиня Апі. Такого роду був Таргитай, а у нього було троє синів: Ліпоксай, Арпоксай і наймолодший — Колаксай. В їх царювання на Скіфську землю з неба впали золоті предмети: плуг, ярмо, сокира і чаша.

Першим побачив ці речі старший брат. Ледве він підійшов, щоб підняти їх, як золото запалало. Тоді він відступив, і наблизився другий брат, і знову золото було охоплене полум'ям. Так жар палаючого золота відігнав обох братів, але, коли підійшов третій, молодший, брат, полум'я згасло, і він відніс золото до себе в будинок. Тому старші брати погодилися віддати царство молодшому. Так от, від Ліпоксая, як кажуть, сталося скіфське плем'я, зване авхати, від середнього брата — плем'я катіар і траспіїв, а від молодшого з братів — царя — плем'я паралати. Всі племена разом називаються сколотами, тобто царськими. Елліни ж звуть їх скіфами.

Так розповідали скіфи про походження свого народу. Вони думали, втім, що з часів першого царя Таргитая до вторгнення в їх землю Дарія (512 р. до н. е.) пройшло якраз тільки 1000 років.

Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.