Пітер: Хеллоуїн - лише через пару днів. Хтось має костюм?
Akinyi: Ви хочете одягнутися і піти на хитрість чи лікування? Хіба це не лише для дітей?
Лусія: Хелловін - це не тільки для дітей. У кампусі відбувається багато подій.
Аджай: Як що?
Лі: Екологічний клуб збирає будинок з привидами.
Яна: Ти збираєшся бути частиною цього?
Лі: Так, але я не можу сказати вам, що я буду робити. Це має бути сюрпризом. Інакше це буде не так страшно. Ви всі повинні прийти до будинку з привидами в суботу ввечері.
Петро: Так, нам усім слід вбратися і піти до будинку з привидами.
Лусія: Я вже! Крім того, цієї ночі у студентському центрі буде їжа та ігри, як, наприклад, яблучний бобінг, тому ми могли б також піти на це.
Аджай: Гаразд, я теж одягнуся. Якою я повинен бути?
Яна: Ну, нас шість. Чи варто нам думати про групу з шести персонажів і одягатися в них?
Я вважаю, що жити оптимістом, безперечно, легше. Позитивне мислення і позитивна енергетика заряджають оточуючих і надихають на дії, змушують не сидіти на місці, а з усмішкою на обличчі йти вперед, долаючи перешкоди. По-перше, люди - оптимісти живуть набагато довше, це й не дивно, бо сміх і радість продовжують життя. Кажучи про оптимізм, не можна не згадати вірш Лесі Українки "Contra spem spero". Лірична героїня твору незважаючи на свою тяжку хворобу знаходить сили і позитивні думки щоб продовжувати жити й творити. Ці поняття яскраво відображено у таких рядках: "Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!" По - друге приймати будь-які проблеми набагато легше з позитивними думками. Згадаймо постать видатного українського письменника Остапу Вишню, який незважаючи на неправдиві звинувачення у неправдивій контрреволюційній діяльності продовжував писати свої усмішки, навіть тоді, коли його було заслано. Він не втратив оптимізму у своєму житті і приймав усі звинувачення легко і гідно. Отже, оптимізм - це, мабуть, найкраща риса в людському характері, яка дає можливість жити вільно і не бути заручником власних сірих буднів.
Пітер: Хеллоуїн - лише через пару днів. Хтось має костюм?
Akinyi: Ви хочете одягнутися і піти на хитрість чи лікування? Хіба це не лише для дітей?
Лусія: Хелловін - це не тільки для дітей. У кампусі відбувається багато подій.
Аджай: Як що?
Лі: Екологічний клуб збирає будинок з привидами.
Яна: Ти збираєшся бути частиною цього?
Лі: Так, але я не можу сказати вам, що я буду робити. Це має бути сюрпризом. Інакше це буде не так страшно. Ви всі повинні прийти до будинку з привидами в суботу ввечері.
Петро: Так, нам усім слід вбратися і піти до будинку з привидами.
Лусія: Я вже! Крім того, цієї ночі у студентському центрі буде їжа та ігри, як, наприклад, яблучний бобінг, тому ми могли б також піти на це.
Аджай: Гаразд, я теж одягнуся. Якою я повинен бути?
Яна: Ну, нас шість. Чи варто нам думати про групу з шести персонажів і одягатися в них?
Акіні: Ми могли б бути групою супергероїв.
Аджай: Так! Я завжди хотів бути супергероєм.
Петро: Чому це мене не дивує?
Только имена поменяйте !
По-перше, люди - оптимісти живуть набагато довше, це й не дивно, бо сміх і радість продовжують життя. Кажучи про оптимізм, не можна не згадати вірш Лесі Українки "Contra spem spero". Лірична героїня твору незважаючи на свою тяжку хворобу знаходить сили і позитивні думки щоб продовжувати жити й творити. Ці поняття яскраво відображено у таких рядках: "Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!"
По - друге приймати будь-які проблеми набагато легше з позитивними думками. Згадаймо постать видатного українського письменника Остапу Вишню, який незважаючи на неправдиві звинувачення у неправдивій контрреволюційній діяльності продовжував писати свої усмішки, навіть тоді, коли його було заслано. Він не втратив оптимізму у своєму житті і приймав усі звинувачення легко і гідно.
Отже, оптимізм - це, мабуть, найкраща риса в людському характері, яка дає можливість жити вільно і не бути заручником власних сірих буднів.