До іть визначити вид складних речень. 1. Жива текуча вода що поїть землю дає всім життя.

2. О не дивуйся що ніч така блакитна…

3. Очерет шумів так що дерева потопали в ньому.

4. І часом чує ліс в пітьмі нічній як десь на кобзі золотій струна застогне і порветься і стогін

скаргою поллється.

5. Хоч була осінь а день вибрався теплий погожий.

6. Тоді здавалася такою прозорою глибінь що в ній відбивалися легендарні герої які

черпали шоломом з Дунаю воду.

7. Ти знов прийшла щоб кинуть на поталу весь світ чуттів і дум моїх щоб вічно я страждав

по ідеалу і досягнуть його не міг.

8. Павло Полуботок пішов наперекір цареві і знав що його чекає.

9. Раз Нимидорі приснилось що вона жне з Миколою пшеницю на своєму полі.

10. Біліє гречка наче хтось розіслав шматки полотна.

11. Якщо прийде журба то не думай її рознести у веселощах бучних…

12. Де плачуть там немає вже краси.

13. Чоловік дав завдаток розказав куди завезти ялинку і пішов.

14. Село одним кінцем западало до луків які тяглися на десятки кілометрів.

15. Ясень віти простягає щоб обняти срібну хвилю.

0творча спадщина євгенія гребинки дуже різноманітно. більшу частину добутків письменника становлять байки, у яких він оригінально й художньо зовсім викриває споконвічні людські вади. але є у творчому наробітку гребінки й ліричні добутки. одним з найвідоміших і доконаних творів євгенія гребинки є «човен».  домінуючим напрямком у лірику в часи написання поезії був романтизм, тому й «човен» витримана в традиціях романтизму цікаво, що незважаючи на те, що рішення ліричного героя є досить різка й категоричним, не втрачає від того свою красу й ліричність. імовірно, було б непогано, якби й ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом і красою, тоді, напевно, наше життя сприймалося б нами якось по-іншому: мене вразило те, що письменник, що жив понад сто років тому, виразив відношення до життя, яке властиве мені й многим моїм однольоткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина повинен щось робити, навіть якщо він почуває непевність або страх. сам автор щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від миру, у надії на те, що зможе «виплисти» зі складних ситуацій, з якими він буде зіштовхуватися в життєвому морі: як човнове море, для мене мир білий з дитинства здавався страшним; так як сховатися? не можна ж століття цілий пробути із собою, одним. прощай, мій спокій, пускаюся в море! і, може, недоля й люте горе пограють із човном моєї. «човен» євгенія гребинки є глибоко ліричним добутком, що торкає читача своєю щирістю.

Плекаймо рідну мову

Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"

Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.

Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":