Що таке щастя? На це питання, мабуть, немає, та й не може бути однозначної відповіді. Адже для кожної людини щастя своє, а сам зміст цього поняття змінюється протягом життя. Спочатку для дитини щастя - це усмішка матері, її голос. Потім щастя - це перший крок, це радість від власних успіхів; потім щастя - це досягнення поставленої мети. А взагалі, я гадаю, що найщасливіші в світі - діти. Вони радіють усьому, що бачать навколо: батькам, сонцю, квітам. Буває, живе людина і нібито все в неї є: гроші, влада, машина, але чогось їй все-таки не вистачає. Може, щастя? Значить, щастя - це не матеріальна цінність. А що ж тоді? От, наприклад, головний герой новели «Цвіт щастя» повірив маминим словам і поплив шукати вночі квітку шастя. Але не знайшов, тільки застудився. Хоча на все життя зрозумів, що щастя - це не квітка, його не можна зірвати, спіймати, втримати! Можливо, щастя - це якийсь стан душі. Адже ми буваємо щасливі, коли одержимо найвищу оцінку або переможемо паралельний клас у футбольному матчі. А інколи маємо змогу половше поспати і кажемо: «Яке щастя!» Щастя - це посмішка мами і простягнута рука друга. Щастя - це моя родина, мої друзі, моє успішне навчання. Я щасливий, що є люди, які мені люблять і яких люблю я. Щастя для мене - це гарний настрій, добре проведена година, хвилина, навіть мить.
У кожної людини є своє , особливе покликання. На мою думку покликання - це те, до чого лежить душа, серце. Те чим би хотілося займатися увесь час, з чим пов'язати майбутнє. Для себе я ще не вибрала певної дороги і поки, що тільки шукаю своє покликання. Звичайно, хочеться щоб те, що подобається мені приносило й користь людям. Скільки відважних людей: пожежники, рятівники, ми вважаємо їх героями, а вони... Вони лише присвятили своє життя своєму покликанню. Але як же важко правильно визначитись. Здається, а що ж тут складного, треба просто займатися тим, що подобається. Потрібно визначити пріорітети в житті - за ким йдемо і кого слухаємо?
Ми виконуємо своє покликання не тільки тодів, коли в нас успіх і ми на хвилі підйому, а саме тоді, коли важко, коли безвихідь, коли здається, що нічого не відбувається. Авраам вииконував своє покликання, коли чекав, Йов - коли страждав, Естер - коли могла бути вбита... Кожна людина має свій неповорний шлях, який вона повинна вибрати і йти ним ціле життя.
Що таке щастя? На це питання, мабуть, немає, та й не може бути однозначної відповіді. Адже для кожної людини щастя своє, а сам зміст цього поняття змінюється протягом життя. Спочатку для дитини щастя - це усмішка матері, її голос. Потім щастя - це перший крок, це радість від власних успіхів; потім щастя - це досягнення поставленої мети. А взагалі, я гадаю, що найщасливіші в світі - діти. Вони радіють усьому, що бачать навколо: батькам, сонцю, квітам. Буває, живе людина і нібито все в неї є: гроші, влада, машина, але чогось їй все-таки не вистачає. Може, щастя? Значить, щастя - це не матеріальна цінність. А що ж тоді? От, наприклад, головний герой новели «Цвіт щастя» повірив маминим словам і поплив шукати вночі квітку шастя. Але не знайшов, тільки застудився. Хоча на все життя зрозумів, що щастя - це не квітка, його не можна зірвати, спіймати, втримати! Можливо, щастя - це якийсь стан душі. Адже ми буваємо щасливі, коли одержимо найвищу оцінку або переможемо паралельний клас у футбольному матчі. А інколи маємо змогу половше поспати і кажемо: «Яке щастя!» Щастя - це посмішка мами і простягнута рука друга. Щастя - це моя родина, мої друзі, моє успішне навчання. Я щасливий, що є люди, які мені люблять і яких люблю я. Щастя для мене - це гарний настрій, добре проведена година, хвилина, навіть мить.
У кожної людини є своє , особливе покликання. На мою думку покликання - це те, до чого лежить душа, серце. Те чим би хотілося займатися увесь час, з чим пов'язати майбутнє. Для себе я ще не вибрала певної дороги і поки, що тільки шукаю своє покликання. Звичайно, хочеться щоб те, що подобається мені приносило й користь людям. Скільки відважних людей: пожежники, рятівники, ми вважаємо їх героями, а вони... Вони лише присвятили своє життя своєму покликанню. Але як же важко правильно визначитись. Здається, а що ж тут складного, треба просто займатися тим, що подобається. Потрібно визначити пріорітети в житті - за ким йдемо і кого слухаємо?
Ми виконуємо своє покликання не тільки тодів, коли в нас успіх і ми на хвилі підйому, а саме тоді, коли важко, коли безвихідь, коли здається, що нічого не відбувається. Авраам вииконував своє покликання, коли чекав, Йов - коли страждав, Естер - коли могла бути вбита... Кожна людина має свій неповорний шлях, який вона повинна вибрати і йти ним ціле життя.