До ть!
Тире на місці пропущеного члена вжито в неповному реченні в рядку
А Жовтий колір означає розлуку, а в поєднанні з червоним – нагороду й повагу.
Б Ви, мабуть, здивуєтеся, дізнавшись, що картопля – заморський продукт.
В Творчість Георгія Нарбута – яскрава сторінка в українському мистецтві.
Г У християнстві дуб – символ гордості й пихатості.
Слово може є вставним у реченні (розділові знаки пропущено)
А Може доля й відгукнеться у темному гаю. Б Не все іще було, що може бути.
В Всяке трапитись може на довгім віку. Г Ніхто не може світа пережити.
Немає вставного слова в реченні (розділові знаки пропущені)
А Сьогодні мабуть буде завірюха. Б Без сумніву весна колись переможе зиму.
В Навіть могутні дуби застигли в мовчанні. Г Погода на щастя видалася гарною.
Неправильно виділено звертання в реченні
А Рости, моя пташко, мій маковий цвіте, розвивайся, поки твоє серце не розбите ...
Б Пусти мене, мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє.
В Через тумани лихі, через велике горе ти світиш мені моя зоре.
Г Дяка щира тобі, ніченько-чарівниченько, що закрила ти моє личенько.
Між однорідними членами речення та узагальнювальним словом ставиться тире в реченні (розділові знаки пропущено)
А Високі береги зеленувата вода лози все було залите гарячим сонцем.
Б Все тимчасове інструкції слова і гроші.
В Усе забудеться морози і люта завія.
Г Усе я пізнав там і втрати зловісні і радість і горе і спів солов’я .
Однорідні означеннями наявні в реченні (розділові знаки пропущено)
А Працею людина і сильна й красива. Б Ми хоч бідні але чесні.
В Тонка і ніжна сильна і мужня річ гідність людської особистості.
Г А людина вмістилище вічне одночасно і доброго й злого.
Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!