Як парость виноградної лози плекайте мову.(дієслівне, означено-особове) Пильно й ненастанно політь бур`ян, чистіша від сльози вона хай буде.(дієслівне, означено-особове) Ще поки тепло, заночую в лузі.(дієслівне, означено-особове) Той монастир недавно зюудували.(дієслівне, неозначено-особове)Ранком вивели їх з казарми на двір; розставили лавами.(дієслівне, неозначено-особове) Розбиті ноги остужу в росі.(дієслівне, означено-особове) Весною в селі встають рано.(дієслвне, неозначено-особове) Посадили над козаком явір та ялину.(дієслівне, неозначено-особове) Йому скрутили руки і здали.(дієслівне, неозначено-особове) І знов лечу. (дієслівне, означено-особове) Людей підняли по тривозі за кілька хвилин.(дієслівне, неозначено-особове? Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони.(дієслівне, неозначено-особове)
Ми живемо в дуже неспокійному світі, у якому зникають духовні ціності. Часто доводилося ставати свідком брехні, злочиності , вульгарності, люди потерпають від своїх вчинків. Невже нашому суспільству не зрозуміло, що нам надається лише один шанс ,щоб жити. Чому світ такий жорстокий ? Я постійно задаю собі це питання. Із ненавистю наповнена людська душа. Син цурається батька, мати- зозуля відмовляється від свого дитяти. Влада і гроші цінуються понад усе. Нищаться одвічні людські ціності, наче відходять у небуття такі почуття, як совість, честь, благородство. Не треба далеко ходити. Потрібно залишитися у храмі власної душі. Скоро там буде порожнеча. Я важаю, можливо моя думка і хибна, що в житті все повинно бути в своїх межах. Головне бути впевненим у своїх можлтвостях. Але не можу втриматись від зневаги, коли бачу людську ваду , таку як егоїзм. Байдужість , холодність- це гірші риси людини бо саме в них народжується жахливий злочин. Звісно всі ми не без гріха . Потрібно з повагою ставитися до тих людей, які змінюють свої недоліки на хороші якості. Давайте , перемагати свої недоліки, цінувати людей і світ стане кращим!
Як парость виноградної лози плекайте мову.(дієслівне, означено-особове) Пильно й ненастанно політь бур`ян, чистіша від сльози вона хай буде.(дієслівне, означено-особове) Ще поки тепло, заночую в лузі.(дієслівне, означено-особове) Той монастир недавно зюудували.(дієслівне, неозначено-особове)Ранком вивели їх з казарми на двір; розставили лавами.(дієслівне, неозначено-особове) Розбиті ноги остужу в росі.(дієслівне, означено-особове) Весною в селі встають рано.(дієслвне, неозначено-особове) Посадили над козаком явір та ялину.(дієслівне, неозначено-особове) Йому скрутили руки і здали.(дієслівне, неозначено-особове) І знов лечу. (дієслівне, означено-особове) Людей підняли по тривозі за кілька хвилин.(дієслівне, неозначено-особове? Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони.(дієслівне, неозначено-особове)