До іть буть ласка Знайди в ньому фразеологізми, які вжито з помилками. Відредагуй їх.
Марійка не любила відповідати за свої помилки чи необдумані вчинки. Як тільки хтось із дорослих дізнавався про неприємну ситуацію, яка сталася за її участі, дівчинка починала строїти глазки, вішати лапшу на вуха, аби уникнути тривалих розмов і, можливо, покарань. Але одного разу сталася прикра ситуація, яка навчила Машу не боятися правди й визнавати власні помилки. Марійка з подружкою Танею гралися м'ячем надворі. Раптом Маша поцілила прямо у візочок, де спала сестричка Тетянки. Дитя злякалося й підняло крик, Мама, яка якраз на хвильку зайшла в магазин, вибігла й спитала в дівчат, до сталося. Марійка за своєю звичкою почала зазирати пані Любі в очі, прикидатися божим одуванчиком, говорити, що то все Таня. Пані Люба суворо сказала, що всипе Тані по перше число й заборонить виходити на вулицю. Марійка зрозуміла, що треба зізнатися, бо інакше постраждає невинна людина- її подружка. З тих пір Маша завжди говорить правду.
А води вже навесні шумлять -
Біжать і будять сонний брег,
Біжать, і виблискують, і говорять ...
Вони говорять у всі кінці:
"Весна іде, весна іде,
Ми молодий весни гінці,
Вона нас вислала вперед!
Весна іде, весна іде,
І тихих, теплих травневих днів
Рум'яний, світлий хоровод
Товпиться весело за нею! .. "
Еще в полях белеет снег,
А воды уж весной шумят -
Бегут и будят сонный брег,
Бегут, и блещут, и гласят...
Они гласят во все концы:
"Весна идет, весна идет,
Мы молодой весны гонцы,
Она нас выслала вперед!
Весна идет, весна идет,
И тихих, теплых майских дней
Румяный, светлый хоровод
Толпится весело за ней!.."
Зима недарма злиться,
Пройшла її пора -
Весна у вікно стукається
І жене з двору.
І все заметушилося,
Всі нудить Зиму геть -
І жайворонки в небі
Вже підняли дзвоніння.
Зима ще клопочеться
І на Весну бурчить.
Та їй в очі регоче
І пущі лише шумить ...
Сказилася відьма зла
І, снігу захопити,
Пустила, тікаючи,
У прекрасне дитя.Весні і горя мало:
Умилася в снігу,
І лише румяней стала,
Наперекір ворогові.
Зимова нічв селі
весело сяєМісяць над селом;
Білий сніг виблискує
Синім вогником.
місяці променямиБожий храм облитий;
Хрест під хмарами,
Як свічка, горить.
Порожньо, самотньо
Сонне село;
хуртовинами глибоко
Хати занесло.
тиша німа
В вулицях порожніх,
І не чути гавкоту
Псів сторожових.