До ть буть ласка
Випишіть із речень іменники, які позначають назви речовини. До яких груп вони належать?
1. З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця... (Панас Мирний) 2. Срібна зірка йде з водою, срібні в зірки руки, ллється чисте срібло з відер на ліси та луки (Є. Гуцало). 3. Мряка все ще віддих у грудях спирала. Така густа й біла, як молоко (Б. Лепкий). 4. Мокрий сніг бив у лице Василькові, заліплював очі, налазив за комір... (М. Коцюбинський) 5. Коли відцвітає каштан, здається, що свічки догоряють і з них скапує парафін на зелені підставки (С. Пушик).
Категорія істот і неістот має граматичний вияв через відмінкові форми іменників: за гостя [гостей); поклав зошит (зошити); пасти гусей (і гуси); зробити стола (і стіл); друга (Р. в. одн.), друзів (Р. в. мн.); але загін (Р в. одн.), загони (Р. в. мн.).
Я тобі напишу про кішку. Піде?
Мій маленький домашній улюбленець
Мого пухнастого улюбленця звати Сімона,або просто Сіма.Я познайомилась з нею на подвір'ї. Коли я знайшла Сіму в коробці,вона мала підрізані вуса,їй було холодно та голодно.Мені стало її шкода та я забрала кошеня додому.
Кошеня було чорної масті з білими плямами на тілі.Ще в неї була пружна спина й підтягнутий живіт. Сіма мала гладеньку та блискучу шкіру.
У кішки голова коротка,вуха маленькі. Кошеня мало зелені очі,мов яблучка.Хвіст був довгий,прикрашений чорною,шовковистою мов трава шерстю.
Друг усім — нічий друг.
Аристотель
Обов'язок! Ти величне, велике слово. Це саме те велике, що підносить людину над самою собою.
Кант
Приховуючи істину від друзів, кому та відкриєшся?
Козьма Прутков
Єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування.
А. де Сент-Екзюпері
Честь не можна відняти, її можна втратити.
А. Чехов
Чесність помирає, коли продається.
Ж. Санд
Що таке друг? Обраний нами родич.
К. Гельвеціп
Я не потребую друга, який, в усім зі мною згоджуючись, змінює зі мною погляди, киваючи головою, адже тінь те ж саме робить краще.
Плутарх
...Не забувай, ти завжди відповідаєш за всіх, кого приручив.
А. де Сент-Екзюпері
Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає.
Українське прислів’я