До ть будьласка скласти план до твору (Народження Букета) Археологічні знахідки підтверджують, що квітами людина прикрашає своє життя з давніх давен. У Стародавньому Єгипті квітами оздоблювали храми й палаци. У Давній Греції й Давньому Римі у спеціальних садах квіти вирощували навіть взимку. До речі, троянда виконувала роль ордена, яким нагороджували за виняткову мужність. Того ж, хто прикрашав себе трояндою самовільно, карали тюремним ув’язненням.
У Західній Європі мода на квіти утвердилася з ХІV століття. Жінки прикріплювали невеличкі букетики до грудей, чоловіки встромляли їх у петлицю. Тоді ж квіти починають зображувати на картинах.
З ХVІ століття квіти почали дарувати. Очевидно, народження цієї традиції було спричинене тим, що мандрівники привозили екзотичні квіти з тропічних країв. У добу видатних географічних відкриттів окремі екземпляри орхідей або тюльпанів за вартістю прирівнювалися до палацу.
Мистецтво створення букетів почало бурхливо розвиватися з ХVІІІ століття. Для того, щоб скомпонувати квіти, слід було володіти певними знаннями й майстерністю.
Добір квітів та зелені для букета залежить передовсім від його призначення та пори року.
Використовують для букета не більше трьох різновидів рослин. Попередньо слід уважно оглянути рослини й вибрати найбільш придатні.
Слід пам’ятати, що дуже великі й надто дрібні квіти в одному букеті не поєднують. Квіти, нахилені додолу, розташовують вище, квіти, пелюстки яких повернуто вгору, складають нижче. У центр букета вміщують найбільш гарну й помітну квітку. Необхідно обміркувати, які кольори мають поєднувалися в букеті. Важливо поєднати квіти так, щоб підкреслити їхню природну красу.
Вдало вибрана зелень створює тло, на якому виразніше виділяються квіти різного забарвлення. Використання зелені посилює декоративність букета.
Зі смаком створений букет має велику силу впливу. Він викликає натхнення, поліпшує настрій.
Жило да было в Земле Зёрнышко. А на небе жило да было Солнышко. Как-то раз Солнышко послало Солнечный лучик на Землю. Солнечный лучик светил, прыгал, летал по Земле. И вдруг заглянул Солнечный лучик в Землю и увидел Зёрнышко. Ох, как понравилось Солнечному лучику Зёрнышко! «Ты что здесь делаешь?» - спросил Солнечный лучик у Зёрнышка. «Расту!» - ответило Зёрнышко. Солнечный лучик спрятался в Зёрнышко и уснул.
А когда проснулся, поспешил на небо к Солнцу вернуться. Да не тут-то было! Не отпускает его Зёрнышко! Солнечный лучик вверх, а Зёрнышко Росток выпустило и за ним. Говорит Росток Солнечному лучику: «Зачем тебе уходить от меня?» А Солнечный лучик отвечает: «Да там, на небе, Солнышко и мои братья и сестры - Солнечные лучики!» А Росточек его не отпускает, за ним тянется. Говорит Росток: «Хочешь, Солнечный лучик, я для тебя Солнышком стану?!» И стал Росток Солнышком. Вырос на Ростке колосок, а от него много лучиков во все стороны. Залюбовался Солнечный лучик этим чудо-колоском, да так и остался с ним. И когда люди из чудо-колоска хлеб испекли, пришло с ним Солнышко в каждый дом. И так хорошо, тепло и радостно стало людям!
И не ведают люди, что вместе с Хлебом в каждом доме поселился Солнечный лучик!
на останньому дзвонику зустрiлися випускник та п'ятикласник:
-Ну пощастило тобi ,вже йдеш з цiэйi школи.
-Нi не пощастило , адже школа -це другий дiм , ти лишень уяви :тобi час iти з власного дому.
-Так це сумно , проте тобi не треба буде виконувати домашнэ завдання
-О нi, ти помиляэшся я матиму домашнэ завдання та навчання буде уже складнiшим, проте я цього не знав коли був у п'ятому класi . Думав навiщо вчитися? А зараз жалкую.
П'ятикласник задумався та сказав:
-Я буду гарно вчитися.Обiцяю!
Випускник посмiхнувся та iз сумом на обличчi попрямував додомую