До іть,будь ласка ,зробити завдання.

1.Не кидай слова на вітер.(на вітер - Н.в.)
2.На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.( на слово -Зн.в)
3.Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.(на осиці - Д.в,на вербі - Д.в)
4.На словах густо, а в голові пусто.( в голові - Д.в)
5.З базіками тримай язик за зубами.(за зубами - Ор.в)
6.Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.(за вітром - Ор.в)
7.Слово до слова – зложиться мова.(до слова - Р.в)
8.Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові( по пір'ю - Д.в)
9.Нації вмирають не від інфаркту.(від інфаркту - Р.в) Спочатку їм відбирає мову
10.Слово до ради, а руки — до звади.(до ради - Р.в)

Замислившись, над цією фразою, починаєш розуміти істинний сенс цього вислову. Дуже часто буває, що зробив людині щось хороше, а у відповідь не те щоб отримав елементарне а навпаки, за спиною облили гидотою і ще навздогін підніжку поставили. І в підсумку мучишся питанням: «А за що? Хіба так повинно було бути? "Це прислів'я говорить про те, що не твори зла, інакше повернеться бумерангом. Не плюй в колодязь - доведеться води напитися. Ніколи не ображай того, хто в підпорядкуванні, раптом доведеться про щось попросити. Будь елементарно ввічливий і за будь-яку до або послугу треба завжди дякувати.Ось це стародавній вислів і трактує нам істину, яка б означала, що необхідно берегти все, що оточує, не варто губити і псувати те, що створено руками людськими і природою. І не потрібно забувати що наш спільний дім для всіх - це земля. І кожен робить свій маленький внесок, щоб цей будинок був придатним для повноцінного існування