До ть будь ласка!Прочитайте текст,визначте синтаксичну рольчислівників.Соціологи для подали модель нашої планети у вигляді поселення, де живе сто (кільк.вл.) чоловік, при цьому зберегли всі співвідношення між групами людей. Вийшло, що в поселенні Земля живуть п’ятдесят сім (кільк.вл.) азіатів, двадцять один (кільк.вл. ) європеєць, чотирнадцять (кільк. вл.) північних і південних американців та восьмеро ( кільк. вл.)африканців. З них –п'ятдесят дві (кільк.вл. ) жінки і сорок вісім (кільк.вл.) чоловіків. Білі становлять одну третю ( кільк. дроб.)всього населення, решта – дві третіх (кільк. дроб. )– інших кольорів. Шестеро (кільк.збірні )зі ста (кільк. власний )володіють більше одної другої (кільк. дроб.) зі всіх багатств поселення і всі шестеро (кільк. влас.)– янкі. Їжу в холодильникові, одяг і дах над головою має лише одна четверта ( кільк. дроб.)від усіх жителів, а вищу освіту має тільки один (кільк. влас.),і має комп’ютер. Читати уміє кожен третій ( порядк.), а банківський рахунок мають лише семеро (кільк. власн.). 2. Прочитати. Указати відмінок кількісних числівників (написати в дужках).
У двадцяти кілометрах від міста є фруктовий сад. Ми посадили біля школи більше ста(р.в) кущів. Батько був у відрядженні десять днів. У гуртку нас було не менше п'ятнадцяти осіб.
Читання розвиває уяву і фантазію. Світ книг – прекрасний і дивний. За кожною обкладинкою ховається неповторна історія – зі своїми героями, подіями і атмосферою. Читаючи книги, ми занурюємося в цей світ, радіємо або сумуємо разом з персонажами, співчуваємо їм або висловлюємо своє засудження.
Читання розвиває посидючість і вміння самостійно знаходити інформацію, виділяти з неї головне.
У людей, які багато читають, багатий словниковий запас. Вони легко висловлюють свою точку зору, кажуть правильно і красиво .
Читання книг розкриває людську душу. Деякі прочитані історії можуть запам'ятатися на все життя і навіть вплинути на долю.
Осінь наступила
Наступила осінь. Сонце гріє ще майже по-літньому, прагнучи віддати останнє нерозтрачене тепло. На блакитному й чистому небі ще майже немає хмар.
Тільки вітер став більше холодн і різким, нагадуючи про те, що надворі вже вересень місяць. Серед яркою зелені вже помітні перші провісники осіни: жовті й червоні листи. Незабаром вони обпадуть із дерев і покриють собою всі дороги й доріжки.
Птаха вже починають збиратися в зграї, готуються до тривалого перельоту в теплі краї. Ще чується отовсюду їхній веселий гомін, щебетанье, які незабаром затихнуть до нової весни. Ще не почався сезон затяжних і бурхливих злив, однак небо вже зрідка супиться. Іноді на землю проливається дощ, але калюжі висихають відразу під останніми ласкавими променями сонця.
По ранках стає холодніше. Небо в цей час дивно прозоре, чисте й високе. Здається, що начебто підсилився вітер розігнав всі хмари, розметав
їх по далеких куточках, щоб ніщо не заважало сонцю дарувати нам своє тепло.
Поряд із червоними листами червоніють і ягоди. Всі чагарники начебто спеціально прикрасилися до початку осіни. Ягоди різних розмірів тихенько погойдуються, залучаючи уваги птахів і маленьких звірків, які роблять запаси на зиму.
У повітрі коштує особливий осінній аромат: запах свіжоскошеної трави, нагрітої за літо землі й спілих яблук.
Природа одягається в яскраві осінні фарби, прагнучи покрасоваться перед приходом чорно-білої зими. Це схоже на прощальний карнавал, де золота осінь прагне показати всю свою красу. Швидкість і різкість жаркого літа йдуть, поступаючись місцем статечності й неквапливості, що більше відповідає нинішній порі року.
Навіть докучливі комахи, раніше практично невловимі, тепер починають упадати в спячку. Їхнього руху, повільн і сонні, не дають забути про те, що осінь уже на порозі.
Але, перш ніж остаточно похолодає й зблякнуть яскраві фарби, має бути ще порадіти останньому привіту від теплої пори року: жіночому лету. Ця границя між літом і восени особливим-особливій-по^-особливому яскрава й помітна. Вона начебто вбрала в себе найбільш яскраві й теплі фарби, з’єднала тепло і яскравість літа з повільністю й затишком осіни.
У цей час можна насолодитися останнім теплом і, під променями вже похолодів, але усе ще теплого сонечка, помріяти про майбутнє печені літі.