Я вважаю, що вислів "Людина повинна дбати про природу" є вірним. Людина є частиною і природи і тому людство має дбати про неї. Адже без природи було б неможливим наше життя.
На мою думку, природа є невідмінною частиною нашого життя і тому ми повинні дбати про неї. Адже життя людей залежить саме від природи.
Прикладом того, що природа є невідємною частиною нашого життя є книга "Попіл і сталь" Брендона Сандерсона. У книзі розповідається про світ у якому немає снігу, а з неба йдуть дощі із попілу. Люди через свої вчинки зробили цей світ саме таким. Але деякі знають, що колись у світі була зелена трава і цвітучі дерева. Один з таких людей Кельсер, який бажає змінити світ на краще. Тому, що люди не дбали про природу вони загубили свій світ.
Однією з потреб людини є потреба у спогляданні. І природа одна з тих речей яка дозволяє людині зазовольнити цю потребу.
Наприклад, мені подобається дивитися на сніг. Коли земля вкривається снігом усе здається казковим і чарівним. Одного разу я був зимою у лісі на лижах. Разом з родичами ми пройшли лісом декілька кілометрів був чудовий настрій. Коло нас була дуже дивовижна природа. Саме у цоьму і потреба людина на споглядання. Тому людство повинно берегти природу.
Отже, природа багато значить для людини. Наше життя було б неможливим без природи. Тому ми повинні піклуватися про неї. Природа нас створила і без неї неможливо уявити людство.
- Добривечір, Катю! - І тобі добрий, Галю! Як ся маєш? - Я повертаюся з чудової прогулянки! - О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла? - Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу. - Чудово! А як воно там, у лісі? - Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах! - А квіти, квіти там зараз є? - Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються. - А що тобі сподобалося найбільше? - Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні… - Я щиро заздрю тобі, подруго! - А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку? - Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди… - Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами! - Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!
Відповідь:
Людина повинна дбати про природу
Я вважаю, що вислів "Людина повинна дбати про природу" є вірним. Людина є частиною і природи і тому людство має дбати про неї. Адже без природи було б неможливим наше життя.
На мою думку, природа є невідмінною частиною нашого життя і тому ми повинні дбати про неї. Адже життя людей залежить саме від природи.
Прикладом того, що природа є невідємною частиною нашого життя є книга "Попіл і сталь" Брендона Сандерсона. У книзі розповідається про світ у якому немає снігу, а з неба йдуть дощі із попілу. Люди через свої вчинки зробили цей світ саме таким. Але деякі знають, що колись у світі була зелена трава і цвітучі дерева. Один з таких людей Кельсер, який бажає змінити світ на краще. Тому, що люди не дбали про природу вони загубили свій світ.
Однією з потреб людини є потреба у спогляданні. І природа одна з тих речей яка дозволяє людині зазовольнити цю потребу.
Наприклад, мені подобається дивитися на сніг. Коли земля вкривається снігом усе здається казковим і чарівним. Одного разу я був зимою у лісі на лижах. Разом з родичами ми пройшли лісом декілька кілометрів був чудовий настрій. Коло нас була дуже дивовижна природа. Саме у цоьму і потреба людина на споглядання. Тому людство повинно берегти природу.
Отже, природа багато значить для людини. Наше життя було б неможливим без природи. Тому ми повинні піклуватися про неї. Природа нас створила і без неї неможливо уявити людство.
- І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
- Я повертаюся з чудової прогулянки!
- О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
- Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
- Чудово! А як воно там, у лісі?
- Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
- А квіти, квіти там зараз є?
- Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
- А що тобі сподобалося найбільше?
- Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
- Я щиро заздрю тобі, подруго!
- А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
- Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
- Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами!
- Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!