До кожного рядку написати вид односкладного речення. По селу застрибало відлуння цокоту сокири.
Навколо запахло чебрецем і м’ятою.
Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.
Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.
Батьківщину і матір не вибирають.
У тихім сквері серед віт мармурова Венера.
Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.
У синіх відрах листя лопушине.
Твої спогади світлі, але щемливі.
За вікном жоржини й чорнобривці.
Бережи честь змолоду.
Ночвами моря не перепливеш.
Лупайте сю скалу!
Поспішайте творити добро!
Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.
Батьків не вибирають.
Нарешті ремонтують магістраль.
Правди не сховаєш.
Коней на переправі не міняють.
З двох бід вибирають меншу.
День народження святкуватиму пізніше.
Правда неправду перетягне.
Немає пісні без любові.
Держи кишеню і уста замкненими.
Спинися, мить, зіграй сонату вічну!
Весна, і смерть, і світле воскресіння.
По радіо повідомляють про нельотну погоду.
Семеро одного не ждуть.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Незабаром має світати.

~Соловейко на калині то

затихав, то щебетав. (підмет - соловейко, однорідні присудки - затихав, щебетав).

~Весна прийшла так якось несподівано! (підмет - весна, присудок - прийшла).

~Зима стояла мрійно до

пори. (підмет - зима, присудок - стояла).

~Вітри війнули з півдня. (підмет - вітри, присудок - війнули).

~І тоді вона немов у Ворсклу з'їхала з гори. (підмет - вона, присудок - з' їхала).

~Уже в дітей порожевіли личка. (підмет - личка, присудок - порожевіли).

~Уже дощем надихалась рілля.(підмет - рілля, присудок - надихалась).

~І сонце сипле квіти, як з бриля. (підмет - сонце, присудок - сипле).

~І скрізь трава, травиченька, травичка! (однорідні підмети - трава, травиченька, травичка).

~Чорнолісся п'янко духмянить доспілою суницею. (підмет - Чорнолісся, присудок - духмянить).

~Вечірнє сонце, дякую за день!..(присудок - дякую).

Українська мова дуже багата на синоніми, тобто на слова, близькі або тотожні значенням. Прикладів можна наводити чимало, але обмежуся одним. Для називання поняття «лінія зіткнення неба з землею» маємо такі слова: обрій, горизонт, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид тощо. Синонімічне багатство нашої мови є одним із невичерпних джерел урізноманітнення вислову. Проте не всі мовці як належить використовують цю лексичну особливість української мови. Досить часто перевагу віддають якомусь одному слову з синонімічного ряду, причому не найкращому. Причини тут різні: недостатній рівень володіння рідною мовою, вплив інших мов, невибагливість у доборі засобів мовного спілкування.