Уявіть перед нами лежить білий зовсім порожній аркуш паперу. Він великий і ми можемо зробити з ним що завгодно. З найближчого комода ми дістанемо фарби, пензлі різних розмірів, палітру, різні фломастери і олівці. Так багато яскравих і темних кольорів і ми можемо намалювати що завгодно. Таким чином висловити на аркуші свої думки і почуття. Вийти на вулицю і намалювати прекрасний краєвид або поставити перед собою вазу з фруктами і вивести на папері прекрасний натюрморт.
Для багатьох малювання це просто хобі, а для деяких це і зовсім стає професією. Малювати любить кожна людина, навіть той, хто робить це зовсім не професійно і при цьому ні знаючи ніяких тонкощів справжнього художника. Любимо ми це в першу чергу за, то що цей процес подарував нам прекрасне дитинство. Згадайте як ми всі малювали на стінах нашого будинку або робили макіяж фотографії в маминому паспорті.
Можна тільки уявити яку важливу роль відіграє малювання в нашому житті. Роблячи креслення нової будівлі або літака можна сміливо віднести до малювання і без нього у нас би всього цього не було. Кожна людина любить малювати в першу чергу за, то що всю свою уяву ми можемо висловити на папері і залишити цю картину на пам’ять.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
Уявіть перед нами лежить білий зовсім порожній аркуш паперу. Він великий і ми можемо зробити з ним що завгодно. З найближчого комода ми дістанемо фарби, пензлі різних розмірів, палітру, різні фломастери і олівці. Так багато яскравих і темних кольорів і ми можемо намалювати що завгодно. Таким чином висловити на аркуші свої думки і почуття. Вийти на вулицю і намалювати прекрасний краєвид або поставити перед собою вазу з фруктами і вивести на папері прекрасний натюрморт.
Для багатьох малювання це просто хобі, а для деяких це і зовсім стає професією. Малювати любить кожна людина, навіть той, хто робить це зовсім не професійно і при цьому ні знаючи ніяких тонкощів справжнього художника. Любимо ми це в першу чергу за, то що цей процес подарував нам прекрасне дитинство. Згадайте як ми всі малювали на стінах нашого будинку або робили макіяж фотографії в маминому паспорті.
Можна тільки уявити яку важливу роль відіграє малювання в нашому житті. Роблячи креслення нової будівлі або літака можна сміливо віднести до малювання і без нього у нас би всього цього не було. Кожна людина любить малювати в першу чергу за, то що всю свою уяву ми можемо висловити на папері і залишити цю картину на пам’ять.
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.