Мій ранок зазвичай починається з зарядки. Я прокидаюся на 45 хвилин раніше, ніж мені потрібно.
Потім я акуратно вдягаю шкільну форму, швиденько зачісую своє коротке волосся. Поки я займався зарядкою, мама з татом вже пішли на роботу – кожний на свою. Сніданок вони залишили мені у холодильнику. Я розігріваю його, снідаю, заварюю собі чаю.
А потім мене чекає день шкільних занять.
Мій улюблений урок у школі – біологія та хімія. Сьогодні його, на жаль, немає. Ще я полюбляю фізику, українську мову та літературу.
А спати намагаюся вкластися як можна раніше, бо люблю прокидатися рано. Завтра буде новий день мого чудового життя!
Острів Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, унікальність якого – у рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів, пам’яток геології, культури, історії...
Основу найбільшого острова на Дніпрі (довжина 12, ширина, в середньому, 2,5 км, загальна площа – 2360 га) складають граніти і гнейси, яким близько двох мільярдів років. Природна унікальність Хортиці в тому, що тут у мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України.
Дуже важливою та значущою є історична спадщина цього краю. Саме тут, за однією з версій, навесні 972 р. загинув Київський князь Святослав Ігоревич – одна з найяскравіших постатей давньої історії України. Вважається, що з Хортиці вирушали у козацькі походи проти поляків оспівані українським народом Северин Наливайко, Криштов Косинський, Іван Сулима. Бував тут і гетьман Петро Сагайдачний зі своїм військом. Саме на Хортиці Богдан Хмельницький отримав підтримку реєстрових козаків у часи Визвольної війни у 1648–1654 рр.
Розкопки, проведені археологами заповідника, дають підстави стверджувати, що один із прототипів Запорозької Січі, її предтеча, існувала на Хортиці біля плавневої частини. Саме тут виявлено військове поселення Х–ХІV ст., а окремі знахідки (зброя, кераміка) свідчать про те, що коріння цього унікального об’єкта сягає глибше на кілька століть. У п’яти досліджених „напівземлянках” (археологи називають їх „куренями”) мешкали оборонці не лише Хортиці, а й частини південних рубежів тогочасної української держави.
Мій ранок зазвичай починається з зарядки. Я прокидаюся на 45 хвилин раніше, ніж мені потрібно.
Потім я акуратно вдягаю шкільну форму, швиденько зачісую своє коротке волосся. Поки я займався зарядкою, мама з татом вже пішли на роботу – кожний на свою. Сніданок вони залишили мені у холодильнику. Я розігріваю його, снідаю, заварюю собі чаю.
А потім мене чекає день шкільних занять.
Мій улюблений урок у школі – біологія та хімія. Сьогодні його, на жаль, немає. Ще я полюбляю фізику, українську мову та літературу.
А спати намагаюся вкластися як можна раніше, бо люблю прокидатися рано. Завтра буде новий день мого чудового життя!
Острів Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, унікальність якого – у рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів, пам’яток геології, культури, історії...
Основу найбільшого острова на Дніпрі (довжина 12, ширина, в середньому, 2,5 км, загальна площа – 2360 га) складають граніти і гнейси, яким близько двох мільярдів років. Природна унікальність Хортиці в тому, що тут у мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України.
Дуже важливою та значущою є історична спадщина цього краю. Саме тут, за однією з версій, навесні 972 р. загинув Київський князь Святослав Ігоревич – одна з найяскравіших постатей давньої історії України. Вважається, що з Хортиці вирушали у козацькі походи проти поляків оспівані українським народом Северин Наливайко, Криштов Косинський, Іван Сулима. Бував тут і гетьман Петро Сагайдачний зі своїм військом. Саме на Хортиці Богдан Хмельницький отримав підтримку реєстрових козаків у часи Визвольної війни у 1648–1654 рр.
Розкопки, проведені археологами заповідника, дають підстави стверджувати, що один із прототипів Запорозької Січі, її предтеча, існувала на Хортиці біля плавневої частини. Саме тут виявлено військове поселення Х–ХІV ст., а окремі знахідки (зброя, кераміка) свідчать про те, що коріння цього унікального об’єкта сягає глибше на кілька століть. У п’яти досліджених „напівземлянках” (археологи називають їх „куренями”) мешкали оборонці не лише Хортиці, а й частини південних рубежів тогочасної української держави.