Шукайте у розділі "українські пісні" Наплакала зозуля Пів-горстки зозулиних сліз Розсіяла в дикому лузі, І дрібку занесла,де ліс. Ті слбози зозулині - квіти, Як сонячний мед запашні, Провісники щедрого літа І радісних сонячних днів.
Тих зозулиних сліз не топчи, Про кохання сво Бо не можна любити, І топтати той цвіт, Що у рідній країні Квітне тисячу літ.
Відплакала сива зозуля, Де луки,луги ,де гаї. І стала вона рахувати розквітлі сльозинки свої. кувала зозуля і досі Щороку,щоліта кує, Та й людям щасливую долю І довгі літа роздає.
Наплакала зозуля
Пів-горстки зозулиних сліз
Розсіяла в дикому лузі,
І дрібку занесла,де ліс.
Ті слбози зозулині - квіти,
Як сонячний мед запашні,
Провісники щедрого літа
І радісних сонячних днів.
Тих зозулиних сліз не топчи,
Про кохання сво
Бо не можна любити,
І топтати той цвіт,
Що у рідній країні
Квітне тисячу літ.
Відплакала сива зозуля,
Де луки,луги ,де гаї.
І стала вона рахувати
розквітлі сльозинки свої.
кувала зозуля і досі
Щороку,щоліта кує,
Та й людям щасливую долю
І довгі літа роздає.