Дієприкметникові звороти підкресліть і, де треба, виділіть комами. 1.Скільки глянеш — вилискують розгойдані вітром хліба. (О. Гончар.) 2. Клониться дерево плодом обтяжене. (І.Франко.) 3. Очманілі від тепла горобці лізуть прямо під ноги. (Григорій Тютюнник.) 4. Глянеш вгору, бачиш між гілляками круті скелі зарослі мохом. (І. Нечуй-Левицький.) 5. Каміння вкрите товстим прогнилим шаром листя було м’яке, як подушка. (О. Гончар.)
Києво-Печерськалавра, належить до перлин архітектури українського бароко. Жодна серйозна книгапро українську архітектуру цього періоду не обходиться без опису центральнихспоруд названого ансамблю – церкви Різдва Богородиці та дзвіниці.
Спорудження пам’ятокархітектури у 18-19 столітті у стилі класицизму. Більш детальний аналізархітектури можна знайти в книгах, присвячених архітектурі Києва таКиєво-Печерської лаври. Однак існуючі літературні, наукові та образотворчіджерела дають можливість детальніше схарактеризувати історію формуванняансамблю, а також його художні особливості та меморіальну цінність. Необхідновідзначити, що проблематику дослідження архітектури в Україні, та ансамблюКиєво-Печерської Лаври ще далеко не вичерпано.
Метай завдання дослідження: дана робота виявляєзакономірності появи монументальної архітектури Києво-Печерської лаври.
Основними завданнямироботи є необхідність:
розглянути історіографіюджерел за темою дослідження;
з’ясувати історіюстворення архітектурного ансамблю Києво-Печерської Лаври 12-20 ст.
дослідитиособливості архітектури храмів у Києво-Печерській Лаврі.
визначитиархітектурні стилі, композиційні принципи створення ансамблю Києво-ПечерськоїЛаври.
Об’єктдослідження: архітектурний комплекс Києво-ПечерськоїЛаври.
Предметдослідження: монументальний ансамбльКиєво-Печерської Лаври.
Методологічнаоснова дослідження. У роботі застосовано традиційніметоди теоретичного дослідження, в яких історико-культурологічний методпоєднано з системним підходом і доповнено компаративною методикою. Тому об’єктвивчення – архітектурний комплекс Києво-Печерської Лаври розглянуто у широкомуісторико-культурному контексті, як явище у мистецтві певної доби.