Дібрати і записати кілька народних прикмет, у яких вживаються прислівники з різними ступенем вияву ознаку дії, наприклад: тепло-тепліше, холодно-холодніше.

Високо і швидко пливуть у небі хмари - на гарну погодуГрім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурюТак холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз биБагато снігу - багато хліба. 
Був уночі іній - вдень сніг не випаде. 
В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз. 
В холод кожен молод. 
Взимку сонце крізь плач сміється. 
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі. 
Вітер у січні зі сходу несе добру погоду. 
Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю. 
Держись, Хома, іде зима! 
До завірюхи треба кожуха. 
Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно. 
Зима з снігами-літо з хлібами. 
Зима засніжена - літо дощове. 
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє. 
Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув 
Зимою деньок, як комарів носок. 
Зимою добре, а літом ще краще. 
Кільця довкола місяця - на сніг. 
ледащо, а їсти нема що. 
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи - 
Лютий воду відпускає, а березень підбирає. 
Місяць лютий гостро крутий. 
Місяць лютий спитає чи взутий, 
Мороз - аж іскри сипляться. 
Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде. 
Синиця пищить - зиму віщить. 
Січень не так січе, як у вуха пече. 
Сонце блищить, а мороз тріщить. 
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би. 
Такий мороз, аж зорі скачуть. 
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха. 
У місячні ночі сніг не тане. 
цілий день. 
Як зазиміє, то й жаба оніміє. 
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.  
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем. 
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане. 
Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.