Якщо фантазувати на тему того, як повинна виглядати школа моєї мрії, то вона повинна бути великою і світлою. У ній має вчитися не дуже багато дітей (в два рази менше, ніж в нашій зараз). Коли клас більше тридцяти чоловік, буває складно все усвідомити і запам'ятати.
Багато дітей просто користуються тим, що вчитель не встигає приділити увагу всім за відведений для уроку час.
Також в ідеальній школі навчальний процес побудований таким чином, що потрібний матеріал учні зможуть розібрати під час занять, і домашні завдання будуть не потрібні. Зате в не навчальний час буде організовуватися безліч пізнавальних екскурсій та походів. А на канікулах буде можливість безкоштовно поїхати в іншу країну і познайомиться з їх традиціями і життєвим укладом.
Харчування в школі моєї мрії буде в сучасно облаштованого їдальні, де кожен зможе вибрати собі те, що йому по душі. А якщо у когось проблеми зі здоров'ям, то для них буде приготовано окреме меню. Спортивні заняття будуть проходити в спортивному залі з тренажерами і басейн. І учні зможуть вибирати вид спорту, яким їм хочеться займатися, а не здавати загальні нормативи. Для любителів музики і вокалу в цій школі буде великий клас з різними музичними інструментами, а викладач буде давати безкоштовні уроки всім бажаючим.
Біля школи моєї мрії буде невелика березовий гай, в якій учні зможуть відпочивати і влаштовувати пікніки.
Сподіваюся, що коли-небудь моя мрія здійсниться і подібна школа з'явиться у нашому місті. Тоді діти будуть ходити в неї з задоволенням, а процес навчання буде проходити легко і невимушено.
На мою думку, професію потрібно обирати винятково за покликанням. Насамперед тому, що в майбутньому ви муситимете щодня ходити на роботу й виконувати свої обов’язки. І якщо до вибраної з міркувань престижу або заробітку справи не лежить душа й ваша діяльність не викликає у вас позитивних емоцій, то життя перетвориться на суцільну муку. Крім того, працюючи не за покликанням, ви ніколи не зможете досягнути в певній справі вершин, тимчасом як присвятивши себе «сродній» праці, здобудете й високу кваліфікацію, й успіх, і гідну платню і, найголовніше, відчу- ватимете насолоду, душевну рівновагу та щастя.
На підтвердження аргументів наведу приклад із поки що невеликого власного досвіду. З п’яти років мене батьки віддали на танці. Хоча в мене нібито все добре виходило, однак досить швидко танці так набридли, що відвідувати заняття стало нестерпним. А от коли я стала займатися вітрильними перегонами, то зрозуміла, що ніколи не відмовлюся від цих тренувань, на які щоразу чекаю з нетерпінням. До того ж на сьогодні я вже маю серйозні спортивні досягнення, навіть брала участь у світовому чемпіонаті.
До сказаного варто додати ще один найвагоміший доказ. Якщо людина зраджує все те, що було в ній найкращого, нищить у собі божий дар, то вона стає руйнівником.
Яскраве образне втілення цієї думки знаходимо в повісті Миколи Гоголя «Портрет». Художник Чартков, її герой, зрозумівши, що назавжди втратив свій неабиякий малярський хист, став купувати найкращі полотна інших митців і нищити їх.
Отже, аби не тільки з користю, а й з гідністю прожити життя й почуватися щасливим, аби не стати руйнівником і не заздрити чужому успіхові, треба обирати майбутню справу, до якої маєш хист, і не лінуватися розвивати свій талант.
Якщо фантазувати на тему того, як повинна виглядати школа моєї мрії, то вона повинна бути великою і світлою. У ній має вчитися не дуже багато дітей (в два рази менше, ніж в нашій зараз). Коли клас більше тридцяти чоловік, буває складно все усвідомити і запам'ятати.
Багато дітей просто користуються тим, що вчитель не встигає приділити увагу всім за відведений для уроку час.
Також в ідеальній школі навчальний процес побудований таким чином, що потрібний матеріал учні зможуть розібрати під час занять, і домашні завдання будуть не потрібні. Зате в не навчальний час буде організовуватися безліч пізнавальних екскурсій та походів. А на канікулах буде можливість безкоштовно поїхати в іншу країну і познайомиться з їх традиціями і життєвим укладом.
Харчування в школі моєї мрії буде в сучасно облаштованого їдальні, де кожен зможе вибрати собі те, що йому по душі. А якщо у когось проблеми зі здоров'ям, то для них буде приготовано окреме меню. Спортивні заняття будуть проходити в спортивному залі з тренажерами і басейн. І учні зможуть вибирати вид спорту, яким їм хочеться займатися, а не здавати загальні нормативи. Для любителів музики і вокалу в цій школі буде великий клас з різними музичними інструментами, а викладач буде давати безкоштовні уроки всім бажаючим.
Біля школи моєї мрії буде невелика березовий гай, в якій учні зможуть відпочивати і влаштовувати пікніки.
Сподіваюся, що коли-небудь моя мрія здійсниться і подібна школа з'явиться у нашому місті. Тоді діти будуть ходити в неї з задоволенням, а процес навчання буде проходити легко і невимушено.
Объяснение:
На мою думку, професію потрібно обирати винятково за покликанням. Насамперед тому, що в майбутньому ви муситимете щодня ходити на роботу й виконувати свої обов’язки. І якщо до вибраної з міркувань престижу або заробітку справи не лежить душа й ваша діяльність не викликає у вас позитивних емоцій, то життя перетвориться на суцільну муку. Крім того, працюючи не за покликанням, ви ніколи не зможете досягнути в певній справі вершин, тимчасом як присвятивши себе «сродній» праці, здобудете й високу кваліфікацію, й успіх, і гідну платню і, найголовніше, відчу- ватимете насолоду, душевну рівновагу та щастя.
На підтвердження аргументів наведу приклад із поки що невеликого власного досвіду. З п’яти років мене батьки віддали на танці. Хоча в мене нібито все добре виходило, однак досить швидко танці так набридли, що відвідувати заняття стало нестерпним. А от коли я стала займатися вітрильними перегонами, то зрозуміла, що ніколи не відмовлюся від цих тренувань, на які щоразу чекаю з нетерпінням. До того ж на сьогодні я вже маю серйозні спортивні досягнення, навіть брала участь у світовому чемпіонаті.
До сказаного варто додати ще один найвагоміший доказ. Якщо людина зраджує все те, що було в ній найкращого, нищить у собі божий дар, то вона стає руйнівником.
Яскраве образне втілення цієї думки знаходимо в повісті Миколи Гоголя «Портрет». Художник Чартков, її герой, зрозумівши, що назавжди втратив свій неабиякий малярський хист, став купувати найкращі полотна інших митців і нищити їх.
Отже, аби не тільки з користю, а й з гідністю прожити життя й почуватися щасливим, аби не стати руйнівником і не заздрити чужому успіхові, треба обирати майбутню справу, до якої маєш хист, і не лінуватися розвивати свій талант.