Чому в реченні "Ось, що спонукало довгими зимовими вечорами вишивати, гаптуватиодяг собі і своїм рідним, коханим, вкладаючи у вишиті узори найщиріші, найпотаємніші мрії і почуття." є кома між "ось" і "що"?

Я захоплююсь багатьма справами. Кожна робота виконана мною приносить мені задоволення. Завдяки ній я отримую життєвий досвід та різні навички. Наприклад, я люблю допомагати друзям із позашкільною працею. Це приносить мені практичні навички. Отже, після виконання завдання я розвиваюсь. Мені стає легше виконувати подібні завдання. 

Також я захоплююсь танцями та гімнастикою. Ці заняття приносять мені щирі й незабутні емоції. Я вчусь праці в колективі. І це сприяє укріпленню мого здоров'я.

Моє любиме діло - це саморозвиток!

Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам'ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:

"Зоре моя вечірняя"

Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Вітки розпустила,

А над самою водою

Верба похилилась.

Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.

Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю — яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.
А більше всього мені подобається мамин голос — тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось до або її втішити. Адже вона — моя найрідніша людина!