Використовують хлопці, цей діалог неможливо читати без сміху.змальовуючи «хатню війну», письменник більше ста років зачитуються наші співвітчизники цікавими художніми творами і. нечуя-левицького. одним з найкращих з них вважається повість «кайдашева сім’я». цей твір не схожий не тільки на будь-який інший твір самого письменника, а й на будь-який твір в українській літературі. «кайдашева сім’я» – це вершина гумористичного таланту великого митця художнього українського слова.читаючи повість, майже одразу стає зрозуміло, що сміх, який викликає ця повість, дуже різноманітний – сатирично-знищувальний, дошкульний, печальний, сумний, ліричний, безтурботний, жартівливий або доброзичливий – в залежності від того, про кого в цей час веде свою оповідь автор.якщо характеризувати засоби комічного в повісті «кайдашева сім’я» і. нечуя-левицького, в першу чергу треба звернути увагу на манеру мовлення автора. змальовуючи «хатню війну», письменник використовує незвичайно оригінальний метод створення ефекту комізму. він навмисне вдається контрастному порівнянню жалюгідного змісту зображуваного і пафосного, «високого» стилю оповіді. наприклад, чергову сварку в родині кайдашів і. нечуй-левицький малює в стилі героїчного народного епосу: «не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала мотря з карпом з своєї хати до тину. не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока кайдашиха…».уся повість побудована на комічних ситуаціях, які виникають у родині кайдашів. письменник у гумористичній формі розглядає одвічні проблеми стосунків між членами родини, стосунків між дітьми і батьками, причому про такі стосунки українським народом було складено немало анекдотів. саме тому у читачів викликають щирий сміх мотря і маруся, які цілий день сидять у неприбраній хаті, б’ють кухлики і горщики, не менш смішно виглядає і старий кайдаш, який регулярно відвідує церкву, по п’ятницях поститься, але ніколи не оминає шинка.досить часто добродушний сміх і. нечуя-левицького переходить у сатиричне висміювання подій, відображених у творі. сміх письменника гармонійно поєднується з легким сумом і почуттям теплоти до селян. крізь недоладні і смішні вчинки членів кайдашевої родини, які ворогують за все, що у них є, проглядає трагедія більшості тогочасних селян, які опинилися у скрутному становищі після відміни кріпосницького права. у письменника гумор, притаманний нашим співвітчизникам, переходить у категор у повісті «кайдашева сім’я» і. нечуя-левицького майстерно передане живе мовлення українців, їх гострий і лукавий гумор, і зроблено це настільки майстерно, що у кожного, хто читав цю повість, виникає враження присутності при сварках та бійках кайдашевої родини. за минулі 120 років чимало поколінь українців читали цю повість, знаходили для себе щось смішне і знайоме, сміялися над героями твору. і сміялися читачі не тільки над кайдашами, а й трошки над собою, що зайвий раз підтверджує надзвичайний ію «сміх скрізь сльози» і обертається сумною стороною.і. нечуй-левицький бездоганно знав народну українську мову і це знання дало йому можливість написати твір багатою на жарти, комічні репліки, дотепи і порівняння мовою селян, ввести у оповідь гострі, влучні слова, народні прислів’я і образні приказки. усіх героїв повісті автор наділив образним мисленням, що теж характерно для наших співвітчизників. наприклад, вже на початку твору ми бачимо яскравий діалог між лавріном і карпом, в якому йде мова про дівчат. завдяки порівнянням, які гумористичний і художній талант видатного українського письменника і. нечуя-левицького.
м. Бровари Бровари – місто обласного підпорядкування, адміністративний центр Броварського району Київської області. Вперше Бровари згадуються в документальних джерелах 1630 р. Назва міста, за однією з версій, пов’я- зана з броварництвом – пивоварінням. У 40-60-х роках ХІХ ст. у Броварах і на Броварщині кілька разів побував Тарас Шевченко. Це перебування залишило помітний слід у його літературній творчості (поеми «Катерина», «Варнак», «Сотник», проза, що- денник). 18 травня 1861 року броварці віддали останню шану Кобзареві: поета відспівували у Свято-Тро- їцькій і Петро-Павлівській церквах. Броварський район створено навесні 1923 р. До його складу, як свідчать архівні джерела, крім нинішніх сіл входили хутір Биківня, села Дударків, Троєщина, Вигурівщина, Кухмістерська Слобідка, Воскресенська Слобідка, Позняки, Бортничі. Населення Броварів становило на той час 4065 осіб. У 1930 р. Броварський р-н як адміністративну одиницю ліквідували, а місто Бровари, де на той час було 5618 жителів, підпорядкували Київській міськраді. У 1931 р. зареєстровано колгосп імені Ілліча. Із організацією його починається розкуркулення броварських господарів, яке набирає розмаху перед Голодомором 1932-1933 років. За свідченнями очевидців у Броварах від голоду померло багато людей, у тому числі й дітей. Проте в Державному архіві Київської області не збереглося жодних даних про кількість по- мерлих. Немає таких даних і в Броварському архіві. Очевидно, записи актів громадянського стану, зокрема записи про смерть людей у 1932-1933 роках, за наказом місцевої влади, яка ревно виконувала накази сталінських посіпак, було ретельно знище- но. Тепер уже навіть приблизну цифру загиблих від голодомо- ру дорослих та дітей встановити неможливо. Очевидці трагедії Голодомору – корінні жителі міста встановили прізвища 134-х померлих. На території Свято-Покровської православної церкви Київ- ського патріархату зусиллями церковної громади встановле- но дерев’яний хрест – поки що єдиний у місті пам’ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 років. Планується встановити хрести в місцях масових поховань жертв Голодомору, а також головний пам’ятний знак. Вшанування пам’яті жертв Голодомору
м. Бровари
Бровари – місто обласного підпорядкування, адміністративний центр Броварського району Київської
області.
Вперше Бровари згадуються в документальних джерелах 1630 р. Назва міста, за однією з версій, пов’я-
зана з броварництвом – пивоварінням.
У 40-60-х роках ХІХ ст. у Броварах і на Броварщині кілька разів побував Тарас Шевченко. Це перебування
залишило помітний слід у його літературній творчості (поеми «Катерина», «Варнак», «Сотник», проза, що-
денник). 18 травня 1861 року броварці віддали останню шану Кобзареві: поета відспівували у Свято-Тро-
їцькій і Петро-Павлівській церквах.
Броварський район створено навесні 1923 р. До його складу, як свідчать архівні джерела, крім нинішніх
сіл входили хутір Биківня, села Дударків, Троєщина, Вигурівщина, Кухмістерська Слобідка, Воскресенська
Слобідка, Позняки, Бортничі. Населення Броварів становило на той час 4065 осіб.
У 1930 р. Броварський р-н як адміністративну одиницю ліквідували, а місто Бровари, де на той час було 5618 жителів, підпорядкували Київській міськраді.
У 1931 р. зареєстровано колгосп імені Ілліча. Із організацією
його починається розкуркулення броварських господарів, яке
набирає розмаху перед Голодомором 1932-1933 років.
За свідченнями очевидців у Броварах від голоду померло
багато людей, у тому числі й дітей. Проте в Державному архіві
Київської області не збереглося жодних даних про кількість по-
мерлих. Немає таких даних і в Броварському архіві. Очевидно,
записи актів громадянського стану, зокрема записи про смерть
людей у 1932-1933 роках, за наказом місцевої влади, яка ревно
виконувала накази сталінських посіпак, було ретельно знище-
но. Тепер уже навіть приблизну цифру загиблих від голодомо-
ру дорослих та дітей встановити неможливо. Очевидці трагедії
Голодомору – корінні жителі міста встановили прізвища 134-х
померлих.
На території Свято-Покровської православної церкви Київ-
ського патріархату зусиллями церковної громади встановле-
но дерев’яний хрест – поки що єдиний у місті пам’ятний знак
жертвам Голодомору 1932-1933 років. Планується встановити
хрести в місцях масових поховань жертв Голодомору, а також
головний пам’ятний знак.
Вшанування пам’яті жертв Голодомору